У Рогатинській громаді вишили рушник надії
21–23 травня Україна перебуває у світлі трьох знакових дат, що зшивають її історичну пам’ять. Це Всесвітній день вишиванки — код нації, вписаний у тканину часу. 165-та річниця перепоховання Тараса Шевченка на українську землю. А також День Героїв України — тих, хто тримає небо над цією землею ціною власного життя.
У цьому символічному трикутнику пам’яті постає спільна історія — про повернення й незламність. Шевченко повернувся, щоб стати духовним орієнтиром землі, яку він оспівав і захищав словом. Сьогодні, у час жорстокої війни, Україна сповнена надії на повернення додому своїх героїв.
Тож у Рогатинській громаді створили «рушник надії» — біле полотно з синіми нитками неба, що тримає молитву. Його презентували під час мистецької акції «Лягала ниточка до ниточки мрійливо — Вкраїні б долю вишити щасливу» учора.
«Молимось. Віримо. Чекаємо. І світлом серця ведемо вас додому» — зазначено хрестиком рядки, як шов, що не рветься навіть у темряві.
Рушники в українській традиції вже не раз ставали свідками історії: вони зберігалися в часи репресій, поверталися із заслання й Сибіру, переживали розлуки та втрати. І цей рушник — так само. Колись він розповість наступним поколінням про час війни й надії, про те, як віра й пам’ять допомагали вистояти.
Нехай ця молитва на полотні стане дорогою повернення, де живі й зниклі знову зустрінуться під мирним небом України.
Фото:
