Дорогі жителі нашої громади!
Сьогодні — день, коли слова звучать інакше, глибше. Наче сама земля говорить через біль, пам’ять і молитву. 23 травня Україна схиляє голову перед своїми Героями. Перед тими, хто без вагань став між нами і темрявою.
Історія знову випробовує нас. І в ній, як казав Євген Коновалець, немає місця для байдужості. Є лише два шляхи: творити її або стати її жертвами. Він знав, про що говорив. Його життя обірвалося 23 травня 1938 року від руки радянських спецслужб у далекому Роттердамі. Але куля не здатна вбити віру, а страх — перемогти народ, який пам’ятає своїх Героїв.
Через кілька років, у 1941-му, під час Другого Великого Збору ОУН було встановлено День Героїв. Герої не мають віку, бо приходять до нас крізь століття — у постатях князів і козаків, у піснях січових стрільців, на лісових стежках УПА. Вони живуть у вчителях, які не дали забути українське слово, у матерях, які вчили дітей правди, у тих, хто зберігав нашу культуру, коли її намагалися знищити.
Сьогодні ці українці серед нас — хлопці й дівчата, які прокидаються під звуки війни й щодня дивляться смерті в очі, аби ми могли бачити світанок.
Ми вшановуємо загиблих у тиші, у якій стискається серце матері, дитячі очі шукають батька, а прапори на могилах розвіває вітер. Є небо, яке стало ближчим, бо в ньому тепер — наші найкращі.
Схиляємо голови у молитві перед пам’яттю наших земляків, які залишили в серці громади світло, що не згасне ніколи.
Водночас вклоняємося живим. Тим, хто тримає фронт. Тим, хто повертається після боїв і мовчить про пережите. Бо Герой — це не бронза на постаменті. Це людина, яка попри страх обирає вірність.
Нехай Господь оберігає українських захисників. Дарує їм силу, здоров’я і перемогу. А ми маємо одне святе завдання — пам’ятати кожне ім’я, кожен подвиг, кожне серце, яке перестало битися заради того, щоб жила Україна.
Бо народ, який пам’ятає своїх Героїв, — нездоланний.
Вічна слава Героям! Слава Україні!
Міський голова Сергій Насалик.
