Громада вшанувала пам’ять 24 жертв нацистського терору
Є у нашому місті місце, яке промовляє про нищівне зло окупаційного режиму сильніше за будь-які слова. Це — пам’ятний знак 24 розстріляним під час німецької окупації, заарештованим за приналежність до УПА.
Історія цього місця не просто болить — вона прорізає свідомість, змушує зупинитися й відчути, як глибоко може проникати жорстокість режиму, коли зло має владу над людським життям.
За спогадами очевидців, 13 грудня, близько 14-ї години, німецька поліція почала зганяти людей до церкви Різдва Пресвятої Богородиці в центрі Рогатина. Люди заповнили вулицю й територію, де нині розташована Рогатинська спеціальна школа. І раптом настала тиша — важка, як перед бурею. З машин вийшли 29 арештованих: вимучені, виснажені, з погаслою в очах надією на порятунок. Біля церковної огорожі заздалегідь спорудили трибуну та поставили стіл. Арештованих змусили стати навколішки, пригнувши голови до землі — ніби прагнули зламати не лише тіло, а й дух. На трибуну піднявся німецький офіцер із перекладачем. Пролунав вирок: розстріл на місці. Після цього засуджених викликали групами по п’ять–шість осіб і ставили біля стіни…
Це були юнаки та чоловіки, переважно з Бережанського, Теребовлянського, Підгаєцького, Козівського, Галицького та Букачівського районів — молоді, сильні, сповнені мрій. Наймолодшому лише 17 років.
Пам’ять про них особливо гостро відгукується сьогодні, коли вже одинадцятий рік Україна живе у війні. Тоді українська земля також була полем боротьби — проти загарбницького режиму, що приніс із собою зброю й ненависть.
Сьогодні, через десятиліття, жителі громади знову зібралися тут, щоб ушанувати 24 розстріляних. Їх пом’янули молитвою, вогниками свічок та покладанням квітів біля підніжжя монумента. Панахиду відслужив о. Іван Левчук.
Світло цих свічок серед зимового дня нагадало: навіть коли темрява здається майже суцільною, завжди знаходиться той, хто стає полум’ям.
Фото:
