Рогатинська площа прощалася з Героєм
Заплакані очі міста витер густий туман… Подекуди ледь видніє світло ліхтарів. У цій непроглядній темряві їхнє тремтливе сяйво нагадує постаті наших захисників — людей, які стали народові світлом у час найбільшої пітьми, стали поводарями і більш як одинадцять років не давали нам загубитися у зневірі. Сьогодні рогатинська площа прощалася з одним із них…
Володя… Філософ… Володимир Ільчишин.
Йому було лише 39. І десять із цих років наш земляк віддав жорстокій війні. Десять років, які могли б бути про кохання, ремесло, родину, маленькі перемоги мирного життя. Але він обрав шлях, що вимірюється не календарем, а відвагою.
Володимир Ільчишин мріяв стати ковалем — власного щастя і в буквальному сенсі професії. Навіть закінчив відповідні курси, мріяв творити метал, приборкувати вогонь, надавати формам міцності. Та спробувати себе у цій справі так і не встиг. Життя покликало його іншим вогнем. Він став Воїном. Стояв на Майдані, був активним учасником Революції Гідності. Уперше потрапив на фронт у 2015-му. «Його війна» тривала довгих десять років. Він служив у 43-й окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Тараса Трясила, 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила, Рогатинському РТЦК та СП, 156-й окремій механізованій бригаді. Управляв самохідною артилерійською гарматою "Піон", згодом виконував обов’язки оператора наземного роботизованого комплексу. Пройшов майже усю лінію фронту. Був досвідченим, відповідальним, відданим. Справжнім воїном.
Та 23 листопада 2025 року старший солдат, командир відділення кулеметних безпілотних наземних систем Володимир Ільчишин загинув поблизу населеного пункту Бересток Донецької області — під час виконання бойового завдання. Загинув, роблячи те, що вважав своїм обов’язком, — захищав.
Сьогодні колона повільно прямує вулицями Рогатина до дому воїна, щоб провести його в останню дорогу. Іде поруч усе місто — друзі, рідні, сусіди, знайомі, військовослужбовці відділення ЦВС 4 відділу Івано-Франківського РТЦК та СП м.Рогатина й ті, хто бачив його лише кілька разів, але сьогодні не можуть залишатися осторонь. Тихий крок багатьох людей складається в один спільний подих скорботи.
Попереду — мама Володі. Мовчазна, зовні тримається, та в її очах можна побачити, як згорів цілий Всесвіт. Єдиний син, надія, людина надзвичайного розуму й рідкісної людяності, яка не встигла подарувати світу нове життя — дітей, не встигла викувати свою мрію, не встигла пожити так, як заслуговував. Війна знову вписує чорні рядки у книгу нашої землі — і кожен із них має світле, дороге серцю ім’я.
Завтра, у рідному місті Рогатині, поховають захисника Володимира Ільчишина.
Початок церемонії — о 13:30.
І в цьому туманному вечорі, крізь ледь відчутне світло ліхтарів, нам здається: він і далі стоїть поруч. Один із тих, хто став світлом тоді, коли світ заплющив очі. Один із тих, хто навіки залишиться з нами.
Рогатинська міська рада висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам Героя, розділяючи з Вами біль цієї непоправної втрати.
Фото:
