Вони - жива пам’ять у наших серцях: у Рогатині відкрили меморіальні дошки ще двом захисникам
На фасаді Рогатинського ліцею Братів Рогатинців під синьо-жовтими прапорами з’явилися ще дві меморіальні дошки. Це мовчазні "сторожі" пам’яті, які щодня нагадуватимуть перехожим про подвиг наших воїнів-земляків – Сергія Олійчука та Тараса Залипки. У цих стінах, де колись лунав їхній дитячий сміх, сьогодні котяться сльози, згадуючи імена захисників. Адже їхні життя стали свідченням великої любові до рідної землі.
Молодший сержант Сергій Олійчук виконував обов’язки командира відділення 132-го окремого розвідувального батальйону десантно-штурмових військ. Це був воїн із відкритим серцем, сповненим любові до донечки Ані, рідних і життя. Він мріяв про день, коли над Україною запанує мир, І саме тому під час повномасштабного вторгнення ворога, не маючи військової підготовки, взяв до рук зброю. На жаль, захиснику не судилося побачити день перемоги. Сергій загинув від ворожого FPV-дрона у свої 44 роки. Це сталося 7 вересня 2024 року під час важких боїв поблизу села Лисівка, Покровської громади на Донеччині. З поля бою тіло воїна виніс побратим.
Старший лейтенант Тарас Залипка був лікарем-інфекціоністом від Бога. Понад 20 років свого життя присвятив порятунку хворих, особливо в пік пандемії COVID-19, коли очолював ковідне відділення у місті Каховка.
До лав Збройних Сил України Тарас долучився 17 червня 2024 року, працював над формуванням медичної роти в Рівному. Обравши псевдо свого дідуся-упівця «Ліщина», він хотів продовжити родинну традицію боротьби за Українську Свободу. Його життя обірвалося раптово – 27 серпня минулого року в лікарняній палаті, куди військового доправили з полігону. Але пам’ять про Тараса Залипку пульсує у серцях громади Рогатина та Каховки й досі.
Сьогодні до ліцею Братів Рогатинців зійшлися десятки людей: близькі Героїв, їхні побратими, школярі, педагоги, представники влади й духовенство. Смуток застиг на кожному обличчі, але найбільше болю було в очах близьких, особливо батьків.
«Я мама, яка не вберегла сина… Віддала його війні. Він загинув, захищаючи Україну», - ці слова найріднішої людини загиблого Героя б’ють у самісіньке серце. Вкотре усвідомлюєш, що ціна твого сьогоднішнього дня, чиясь втрачена доля, чиєсь розбите серце…
Поволі спадає полотнище. Право відкрити меморіальні дошки надали найближчим людям воїнів-земляків. Чин освячення провели місцеві декани – о. Дмитро Бігун та о. Володимир Гривнак. До родин загиблих звернулися міський голова Сергій Насалик і директор ліцею Світлана Даниляк.
Тепер ці меморіальні дошки – символ світла, яке Сергій і Тарас несли у своєму житті навіть там, де вирувала війна. Це голоси, що ніби шепочуть: «Слава Україні!» – і ці слова є не лише закликом до пам’яті, а й мотивом любити, боротися та продовжувати справу наших Героїв.
Відтепер цей куточок ліцею – святе місце, де оживають спогади про юні роки Сергія й Тараса, їхню сміливість і віру в перемогу України. І нехай кожен, хто проходитиме повз ці дошки, зупиниться хоча б на мить, щоб сказати: «Дякуємо вам. Ви назавжди з нами».
Пам’ятаймо наших Героїв і підтримуймо тих, хто нині боронить Україну. Це – наш шлях до перемоги.
Більше фото - https://www.facebook.com/rohatyn.adm
Фото:
