Коли дорослі й діти разом творять панно єдності
...
16 лютого — День єднання, започаткований у 2022 році як відповідь на серйозні безпекові виклики та загрози суверенітету держави. Та справжню єдність не проголошують указами — вона народжується у спільній дії, у здатності триматися разом тоді, коли світ хитається під ногами.
Саме так сталося напередодні цього дня у Рогатині, де Ветеранський простір спільно з Рогатинським ЦДЮТ ініціювали особливу мистецьку акцію.
Ідея визрівала кілька днів у співпраці ветерана Олександра Лисого та педагогинь центру — Одарки Гниди й Надії Верстин. Її живим пульсом стали семеро юних вихованців Рогатинського ЦДЮТ, серед яких — і діти учасників бойових дій.
У їхніх руках фарби перетворилися на спосіб говорити про складне без страху. Так постало панно розміром два на півтора метра — масштабне не лише за розмірами, а й за змістом. На полотні ожили два виміри української реальності.
Один — мирний: родина, спокійна земля, впізнавана архітектурна пам’ятка Рогатина як знак дому й стабільності.
Інший — тривожний: простір війни, де з 2014 року наші земляки-захисники тримають оборону. Ці частини не протистоять одна одній — вони співіснують, як світло й тінь одного сонця.
Композицію об’єднують опільські візерунки, що проростають крізь полотно, мов коріння пам’яті, традиції та незнищенної культурної спадщини. Орнамент ніби прошиває його, стверджуючи: навіть у час війни ми залишаємося собою.
У цій спільній праці межа між поколіннями стирається. Ветеран ділиться пережитим досвідом, педагоги спрямовують творчу енергію, діти наповнюють задум вірою в майбутнє. Разом вони створили не просто картину — це відповідь на виклики часу.
Невдовзі панно прикрасить приміщення ветеранського простору «Серце ветерана» — місця, де пам’ять і підтримка мають свій дім. Воно стане символом вдячності та єдності, своєрідним діалогом між фронтом і тилом.
А солодкий стіл, організований ветеранським простором для юних митців, став маленьким святом світла посеред великої історії мистецтва.
Фото:
