«Трофей Опілля»: коли риба була не головною здобиччю
Сонце ще не вигулькнуло з-за туману, а берег уже ожив.
Тишу, яку час від часу порушували плескіт води, шелест очерету й неголосні
розмови, змінив початок ще одного риболовного турніру «Трофей Опілля».
Уже традиційно його провели 19 липня — до Дня Української Державності.
Цьогоріч сюди приїхали понад три десятки рибалок. Для
когось це була нагода поборотися за перемогу, для когось — перевірити власну
майстерність, а для інших — просто провести день серед людей, які однаково
добре розуміють ціну очікування.
Турнір уже давно став більше, ніж спортивними
змаганнями. Його мета — популяризація здорового способу життя, розвиток
рибальського спорту, вдосконалення техніки ловлі та підтримка дружньої
спільноти, яку об'єднує любов до природи.
Захід організували Рогатинська міська рада спільно з
громадською організацією «Рибалки-любителі Опілля» міста Рогатина.
Перед стартом учасників привітали керуючий справами
виконавчого комітету Рогатинської міської ради Олег Вовкун та керівник ГО
«Рибалки-любителі Опілля» Роман Скорбач. Особливо теплими стали слова ветерана
й найстаршого учасника змагань Романа Пазюка. Його напуття нагадало всім, що
справжня риболовля — це не лише про улов, а й про витримку, взаємоповагу, любов
до рідної землі та вміння передавати досвід молодшим.
Кілька годин боротьби вимагали від учасників
максимальної зосередженості. Кожна покльовка могла змінити підсумкову таблицю,
а успіх залежав не лише від снастей, а й від терпіння, досвіду та вміння
відчути водойму.
Цьогоріч переможцем турніру став Віктор
Паньківський, який також здобув відзнаку в номінації «Big
Fish». Друге місце посів Денис Ковалик, третє — Йосип
Кромпотич.
Окремими відзнаками нагородили й переможців спеціальних
номінацій. «Першу рибу турніру» впіймав Ярослав Школяр,
«Найперспективнішим учасником» визнали Михайла Кота, а
відзнаку «Ветеран берега» отримав Роман Пазюк.
Особливі оплески лунали для наймолодших учасників.
Грамотами та пам'ятними сувенірами відзначили Артема і Матвія Гнатівих,
Дарину та Настю Кромпотич, Андрія Заставного і Ярослава Школяра. Саме
вони нагадують, що традиція має майбутнє тоді, коли її продовжують діти.
Не залишилася непоміченою й праця тих, хто стояв за
організацією турніру. Окрему подяку за вагомий внесок у проведення заходу
висловлюємо Івану Качалі, Юрію Стахурі та Світлані Роскош.
«Трофей Опілля» — це історія не лише
про спортивний азарт. Це день, коли на одному березі зустрічаються різні
покоління, де досвід передають без зайвих слів, а повага до природи стає
спільною мовою. Тут перемогу вимірюють не лише вагою улову, а й атмосферою, яку
створюють люди. Адже справжній трофей — не риба, а спільнота, яка щороку
збирається разом, щоб берегти традиції, підтримувати одне одного й залишати
після себе більше, ніж просто сліди на березі.
І вже традиційно наприкінці турніру всі бажали одне одному мирного неба та
рибальського: ні хвоста, ні луски!
Фото:
