Слова, що пройшли крізь віки, революції та війни. Мелодія, яка звучить у серцях мільйонів
Слова, що пройшли крізь віки, революції та війни. Мелодія, яка звучить у серцях мільйонів. 160 років тому, 10 березня 1865 року, у Перемишлі вперше пролунав Гімн України — пісня, яка стала символом незламності, боротьби та віри у вільне майбутнє.
«Ще не вмерла Україна…» — це не просто слова. Це клятва, віра, заклик, що лунає на фронті перед боєм і в глибокому тилу. Це голос українського народу, який виборює свою свободу і не скорився ні імперіям, ні тиранії.
Радянська влада забороняла ці слова, бо вони були небезпечними, адже давали українцям надію. І навіть після десятиліть заборон, у 1989 році, на фестивалі «Червона рута», він знову зазвучав голосно, гордо, вільно. Відтак лунав під час Революції на граніті, Помаранчевої революції, Євромайдану.
Сьогодні Гімн України — це більше, ніж символ. Він об’єднує нас в окопах, шпиталях і на вулицях міст та сіл, у далеких куточках світу.
Коли наші воїни співають Гімн перед боєм — це обітниця боротися до кінця. Це молитва за Україну, за побратимів, за майбутнє.
І нехай над нами ще гуркочуть ворожі гармати, нехай ворог намагається зламати нас, але наш Гімн лунає гучно, як ніколи! Бо ми знаємо:
«Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.»
Віримо, що зовсім скоро такі рядки зазвучить у кожному куточку єдиної, неподільної, суверенної України!
Ми – вільні. Ми – сильні. Ми – єдині.
З Днем Державного Гімну України!
