День захисників і захисниць України
...
Війна зробила нас зрілішими й відкрила дуже цінну істину: ніхто у світі не зрозуміє українців настільки близько, як ми один одного. Біда, яку принесла росія, не «десь там»… Вона щодня тут, навколо та всередині нас. Це - руки земляка чи землячки, котрі виносить тебе пораненого з окопу, мчать у стабпункт. Це - нелегкий ранок колеги по роботі, яка безсонно чекає дзвінка від чоловіка з передових позицій. Це - очі однокласника, котрий стискає у руці військову кепку загиблого тата. Це – бодай нечіткий, але кадр із відео, де сусід впізнає свого сина у полоні...а, здавалося, майже втратив надію.
Ми не уявляємо наскільки потрібні один одному у цій війні, щоб бути сильними - захищати, допомагати, підтримувати, разом пройти невимовне горе втрат. А, головне, щоб вистояти і нарешті ПЕРЕМОГТИ!
І маємо з кого брати приклад - з наших Захисників і Захисниць, які щодня стоять попри все.
Учора Покрова Пресвятої Богородиці була особливою. Ми вперше відзначали її за Новоюліанським календарем і з правильними акцентами – з розумінням Хто насправді важливий і що важливо для України.
Після святкової відправи на подвір’ї церкви Різдва Пресвятої Богородиці міста Рогатина жителі громади хвилиною мовчання вшанували загиблих Героїв. А це майже чотири десятки наших земляків, які віддали своє життя під час оборони України.
За традицією священник о. Іван Левчук благословив на добрий початок захід «Помолімось за наших Героїв».
Відтак талановиті краяни у рядках патріотичних пісень мовили своє щире "Дякую!" нашим земним ангелам-охоронцям – Захисникам і Захисницям за спокійне небо над рідним Опіллям.
Близько 20 воїнів під час урочистостей були пошановані медалями Івано-Франківської обласної ради "Лицар бойового чину". На жаль, більшість із них - посмертно. Нагороди загиблих Героїв отримали їхні матері, дружини, діти.
Ще 24 краян, учасників АТО та бойових дій у зв’язку з військовою агресією росії проти України, було відзначено грамотами міського голови Сергія Насалика.
Сердечним доповненням до кожної грамоти й медалі стали обереги, виготовлені вихованцями Рогатинського ЦДЮТ. Їх та по-дитячому щире «З Днем захисників і захисниць!» воїни приймали від малечі як особливу цінність.
Бо ці речі, а особливо наша молитва, додають військовим сили у місцях, що часто нагадують пекло.
«Я був кадровим офіцером, двадцять років тому пішов на пенсію. Коли почалась агресія, повернувся з Америки, де вся моя сім’я, в Україну. Рідні плакали, вмовляли не їхати, але відповів: «Я кадровий офіцер, не можуть молоді люди гинути», - зазначив Валерій Колібко, майор, учасник бойових дій, т.в.о. начальника 4 відділу Івано-Франківського РТЦК та СП. - Першим моїм напрямок був Ізюм, Барвінкове. За п’ять днів у боях пішло три приміщення штабу з людьми. Нема. Я вийшов, якась невидима Сила врятувала. Тепер у мене кожен ранок починається з молитви, проскурки і свяченої води. Бог є. Сьогоднішнє свято відбувається на лоні церкви і я вкотре повторюю - БОГ Є! І, вірю, в України є майбутнє. І буде, подивіться скільки у нас гарних дітей. Нема такого народу, як ми. Майбутнє буде. Слава Україні!»
… Площу перед храмом огорнула тиша. Вона також буває багатослівною, бо сьогодні вона - про День, який вчить важливих змістів: Господь дає нам благодать, яка змінює, наділяє справжньою любов’ю. І ця любов - у захисті, які щодня надважкими зусиллями дарують наші воїни, а водночас - здатності кожного українця зрозуміти, поспівчувати, підтримати Молитвою один одного … Тобто бути єдиними.
Фото:
