Пам’ять — це те, що залишається, коли життєва дорога обривається війною
...
…Є миті, коли дорога стає останньою. Без попередження. Просто одного дня людина перевіряє тактичне спорядження, дивиться в небо і йде на завдання з надією.
15 серпня 2025 року на бойову позицію вийшов Степан Сапса з Помонят. І більше не повернувся. Поблизу Андріївки-Клевцового Волноваського району на Донеччині удар ворожого FPV-дрона обірвав життя сержанта другої мінометної батареї механізованого батальйону.
Степана Богдановича мобілізували у грудні 2024 року. Він служив на Донецькому напрямку у складі 5 окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Сержант. Мінометна батарея. Слова, які здаються сухими, як рядки у зведенні. Але за ними — людина. Той, хто вставав до світанку, хто знав вагу кожного пострілу і хвилини мовчання. Хто захищав кожного із нас...
Його родина довгий час жила в напрузі очікування. Сьогодні син - також захисник, донька та вся родина ідуть слідом за домовиною рідної людини із гіркою правдою війни.
…Так, є миті, коли дорога стає останньою. Але в той час громада стала плечем підтримки, а ім’я земляка звучить не як рядок у зведенні, а як частина живої історії, яку раптово обірвала війна. Сьогодні Рогатинська громада прощалася з воїном Степаном на площі Роксолани. Люди стояли на колінах — рідні, друзі, побратими, сусіди, знайомі й незнайомі люди. Разом із громадою — військовослужбовці відділення ЦВС 4 відділу Івано-Франківського РТЦК та СП м. Рогатина. Панахида. Схилені голови. Сльози, які ніхто не ховав.
У такі хвилини війна перестає бути відтинками на карті. Вона стає руками рідних, що тремтять над домовиною. Сльозами, які не може зупинити син-воїн. Важкою, як камінь, тишею на площі.
Степана Сапсу поховають у вівторок, 3 березня, у Львові.
О 8:30 год — молитва в Помонятах. Після цього траурний кортеж вирушить до Львова, де віддадуть останні почесті захиснику. О 9:00 год із села Помонята буде організовано автобус для всіх, хто хоче провести його в останню дорогу.
Висловлюємо щирі співчуття родині, друзям і побратимам воїна. Нехай Господь дасть сили пережити цей біль.
Пам’ять — це те, що залишається, коли життєва дорога обривається війною. Степан Сапса назавжди в строю.
Фото:
