Віталію В'юннику було тільки 25...
25 – це так мало, коли говориш про вік. Бо ще не встиг сповна відчути життя, побачити інші країни, розвинути у собі Божі дари таланту, поділитися ним зі світом. Та, на жаль, молодь нашої країни живе у переломні дні, коли у 25 ще не став фахівцем, проте вже бачив страшну біду, пережив апогей стресу і втрату… Коли у 25-ть ти виконав основне призначення і йдеш у Небо, недолюбивши, не відкривши, не змінивши, не створивши… Цьому ж непростому світу залишається тільки твоє Світло.
Віталій В’ЮННИК якраз був Світлом України. Сьогодні, запаливши свічку пам’яті про нашого захисника , у Жовчеві не раз згадають його доброю дитиною, яка змалечку постійно прислуговувала при церкві. Мудрим і здібним учнем. А однолітки й друзі в Івано-Франківську відродять у спогадах перші дні повномасштабки, волонтерський хаб і як Віталій старався допомагати там для фронту… Втім, найважче буде мамі та рідним, бо цих добрих споминів чисте і чесне серце їхнього Віталіка залишило неймовірно багато.
З розповіді родини дізнаємося, що Віталій В’юнник народився 12 серпня 1999 року у мальовничому селі Жовчів нашої громади. Закінчив місцеву школу, вступив у Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника. Обрав непростий факультет – комп’ютерні технології. З нього у світ вийшов прекрасний фахівець. Молодий і красивий юнак продовжив будував своє майбутнє: робив перші кроки на професійній дорозі. Заробляв на життя у кількох підприємствах Івано-Франківська, зокрема торговим агентом у Прикарпатському торговому домі.
Коли в Україну вдерлася війна – не сидів осторонь, багато волонтерив. Усвідомлював наскільки хлопцям потрібна допомога, бо майже два роки підтримував рідного брата-захисника Тараса.
2 вересня цього року й сам став воїном у лавах Збройних сил. Виконував обов’язки стрільця-помічника гранатометника відомої окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». З побратимами «десятки» вирушив у найгарячішу зону війни, на Донеччину.
Але, на жаль, після важкого бойового завдання на зв'язок син так і не вийшов. Сьогодні сім’я отримала страшне сповіщення: «11 листопада Віталій В’юнник загинув під час мінометного обстрілу неподалік н.п. Виїмка Бахмутського району на Донеччині».
Осипалась ще одна квітуча гілка родоводу, на ній вже не з’являться плоди нової сім’ї В’юнник. Її знищили мінометні залпи війни. Віталій не подарує світу мудрих дітей, не знатиме, що таке сімейне щастя, не зробить чимало прогресивних речей для цього світу. Сьогодні, його ім’я – Вічність та щит, для тих, хто прожив цей день у теплому домі. Він – воїн, який вчить нас бути сильнішими, сміливішими, протистояти темряві.
Нема у світі слів, які б врятували серце батьків, брата, бабусі, що розбила страшна порожнеча втрати сина, брата й онука. Хай Бог дасть сили знести це горе. Висловлюємо співчуття рідним, близьким та побратимам загиблого захисника. Вічна пам'ять нашому Герою!
