Сумний Святвечір: громада втратила Воїна
Святвечір, але всередині тягар думок. Десь звучить тиха щедрівка у бомбосховищі, а в чиюсь хату принесли похоронку й розуміння того, що вже жодне сімейне свято не відбудеться у колі татка, сина чи брата… Він з побратимами на небі.
Сумний Святвечір та гірке Водохреща випали родині Гуменних з села Путятинці. Вчора, 4 січня, пролунав дзвінок з фронту, який повідомив про загибель найріднішої для них людини – воїна Любомира Степановича.
Це сталося під час бойового завдання в районі населеного пункту Гостре, що у Курахівській громаді Покровського району на Донеччині. Осколкове поранення несумісне з життям.
Мужній воїн, добрий чоловік, любий син, найкращий батько... Людина слова і діла. Таким він назавжди залишиться у пам’яті мами, дружини, дітей і сестри.
Зі слів близьких дізнаємося, що Любомир Гуменний народився 29 квітня 1983 року в селі Путятинці. Закінчив місцеву школу, пройшов строкову службу. Відтак у доволі юному віці в 2003 році разом з дружиною Іванною створюють сім’ю. Без перебільшень можна сказати, що вона була прикладом любові, підтримки і цілим всесвітом для нашого захисника. У цих міцних стосунках подружжя народило та виховало двох прекрасних дітей - донечку Ірину та сина Вадима. Разом збудували новий дім для них.
Щоб забезпечити сім’ю та завершити затишний сімейний куточок Любомиру з дружиною доводилось докладати чимало праці. Наш земляк заробляв на життя на місцевій металобазі та тривалий час – закордоном...
Пишеш біографічні рядки Любомира Гуменного і розумієш, скільки у них ще могло бути добрих подій. Нашому захиснику тільки минуло за сорок, він ще мав жити із дружиною у зведеній оселі, побувати на випускному у доньки під час закінчення університету, одружити обох своїх дітей.
Він дуже любив сина і доньку, тішився їхніми здобутками, здатен був прихилити для них небо. Тож не важко уявити, як сильно б раділо серце батька, коли мав би змогу бачити як ростимуть його онуки… Але ця клята війна написала свою страшну історію.
Любомир Гуменний захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. З 4 березня 2022 року виконував завдання стрільця-зенітника 1 батальйону охорони військової частини. Перебував на Донецькому напрямку.
Воїн чудово розумів, яке лихо несе з собою московська орда, тож попри втому стояв до останку, хотів захистити сім’ю від цього лиха.
Сьогодні близьким, односельчанам, побратимам та друзям дуже не вистачатиме доброго, чуйного та життєрадісного Любомира. Натомість залишились порожнеча втрати і неймовірний біль.
Продовжувати жити без рідної людини тяжко. Особливо, коли втрачаєш своїх, тих, хто боровся за тебе, і з ким ти боровся за Україну.
Хай добрий спомин про Захисника Любомира стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам'яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів.
Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині з приводу непоправної втрати.
Дякуємо Воїну за захист!
Царство Небесне нашому Герою!
Про час зустрічі загиблого Захисника та чин поховання наш сайт повідомить додатково.
Фото:
