Сумна звістка з фронту
...
Щоразу, коли солдат Віктор прямував у магазин м.Чоп, збігалась малеча з вигуками: «Тато йде!». Дуже любили його, бо завжди мав для неї добре слово, цукерки та різні солодощі…
…Знайшовши якось поранене кошеня, солдат Віктор не залишив його на вулиці. Підібрав, виходжував, це ж – беззахисна тваринка, якій потрібна наша підтримка та любов. І добре серце захисника все-таки «зцілило» пухнасту малечу.
Це лише дві історії про людяність нашого земляка Віктора Головльова з с.Залужжя, та, якщо зібрати їх усі до купи, то вийде ціла збірка ДОБРОТИ. На жаль, клята війна не дала нашому краянину вчинити ще більше хороших справ для світу після перемоги, та він зробив неймовірне – став променем світла, який протистояв повномасштабній темряві.
Реанімаційній палаті КП «ДОКЛ ім.Мечникова» ДОР» міста Дніпра ще досі болять сльози МАМИ, яка 15 травня востаннє тут зустрілась з живим сином. А вже наступного дня зі страшною звісткою: «Віктора більше немає», у тих стінах помирало її серце.
Кулеметник відділення вогневого ураження 1 штурмового взводу штурмової роти військової частини ТО 950 Віктор Вікторович Головльов був важко поранений 11 травня в результаті мінометного артилерійського обстрілу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Після госпіталізації бійця спрямували до клінічної лікарні ім.Мечникова, де за його життя боролися досвідчені лікарі. Та, пройшовши складну операцію, 16 травня воїн полинув у Вічність.
Віктор Вікторович Головльов народився 14 січня 1977 р.н. у с. Залужжя нашої громади. Тут навчався у місцевій початковій школі та Рогатинській ЗОШ І-ІІІ ст. №1 (нині Рогатинський ліцей №1). Згодом здобув професію тракториста у Рогатинському ПТУ та пройшов строкову службу в армії, працював на Рогатинській птахофабриці і кількох підприємствах краю.
У 2005 році Захисник розпочав свою історію сімейного життя. Разом з дружиною Марією виховував названу дочку Світлану у с.Черче. Але невдовзі їхнє подружжя сколихнула біда – досить рано Віктор став вдівцем. Після втрати дружини він повернувшись до материнської хати в с.Залужжя, старався жити далі попри тяжке горе. Тут згадував найсвітліші дні дитинства з молодшим братиком та сестрою, для яких був набагато більше, аніж старший брат.
«Від маленького Віктор став для мене дуже великою підтримкою, - пригадує мати Героя, - постійно приглядав за сестрою, коли йшла на роботу, допомагав у всьому». І ця турбота про рідних та близьких людей не минула, лише міцнішала з віком.
З перших днів повномасштабне вторгнення, а зокрема 24 березня 2022, солдат Віктор Головльов був призваний до лав ЗСУ. Спершу виконував обов’язки кулеметника відділення вогневого ураження 1 штурмового взводу штурмової роти військової частини ТО 950 у м.Чоп. 10 квітня Захисника спрямували на завдання у Бахмутський район Донецької області. Саме тоді, наче передчуваючи неминуче, попросив водія автобуса зупинитись у рідному Залужжі та востаннє бачився з близькими.
На календарі 11 травня. Ідуть важкі бої за східний форпост - Бахмут. Мінометний артилерійський обстріл накрив Іванівське… Авто з захисником, який отримав осколкове поранення правої сторони, мчить у Часів Яр та Дніпро… Важка операція…
«15 травня у лікарні Мечникова я бачила свого сина востаннє живим. Його непритомного перевозили на діаліз, під крапельницями, - пригадує мама. – Наступного дня до мене підійшов лікар і сказав, що моєї дитини нема…».
Прощання з Героєм Віктором Головльовим відбудеться завтра. Про час зустрічі Захисника повідомимо додатково.
Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого. Схиляємо голову перед подвигом нашого Захисника.
Фото:
