Піснею й молитвою об’єднав Рогатинщину фестиваль «Молитовний передзвін»
...
У неділю в Рогатині відбувся щорічний фестиваль духовної пісні «Молитовний передзвін», який цього року був присвячений 160-й річниці від дня народження Павла Кудрика — видатного українського релігійного та громадсько-культурного діяча, довголітнього декана і пароха церкви Різдва Пресвятої Богородиці.
Це була не просто мистецька подія. Це була тепла духовна зустріч, де пісня звучала як молитва — за Україну, за її людей, за силу вистояти й зберегти те, що формує нас як народ.
Особистість отця Павла Кудрика нерозривно пов’язана з історією Рогатинщини. На межі ХІХ–ХХ століть він активно підтримував українське шкільництво, розвиток читалень «Просвіти», відстоював самобутність Української греко-католицької церкви. У своїх проповідях виховував у парафіян почуття відповідальності за долю свого народу. Його життєве кредо найкраще передає напис на гробівці в Рогатині: «Просить прохожих о молитву за щасливу долю України».
Саме молитвою у танці й розпочався цьогорічний фестиваль композицією «А Бог напевно так заплакав» у виконанні НАТК «Юність Опілля» РАФК, керівниця — Людмила Тернівська.
Благословив учасників фестивалю декан Рогатинського протопресвітеріату УГКЦ отець Дмитро Бігун. Від імені міського голови привітала присутніх секретар Рогатинської міської ради Христина Сорока. Вона зауважила, що сьогодні ми зібралися не просто послухати духовну пісню. Ми зібралися, щоб разом відчути її силу. Бо пісня, як і молитва, залишається з людиною у найсвітліші й найважчі моменти життя. Вона допомагає пам’ятати, хто ми є, звідки наше коріння і заради чого маємо берегти свою землю, свою віру та Україну. «Особливо символічно, що цьогорічний «Молитовний передзвін» присвячений Павлу Кудрику. Його служіння Рогатинщині — це приклад того, як віра може поєднуватися з любов’ю до свого народу, освіти, культури та України. Нехай сьогоднішня пісня буде нашою спільною молитвою за мир, за наших захисників і за щасливу долю України», — наголосила вона.
Цього дня фестиваль об’єднав колективи й солістів Рогатинської громади, а також гостей із сусідніх Бурштинської, Бережанської та Бібрської громад.
У духовній пісні звучали і радість, і смуток, і надія. Адже українська пісня завжди поруч із людиною — від дитинства до старості, у святкові дні й у хвилини випробувань. Нею ми молимося, славимо Бога, бережемо пам’ять і передаємо наступним поколінням те, що не можна втратити. Фінальним акордом фестивалю стала танцювальна композиція «Молитва за Україну» у виконанні народного художнього ансамблю танцю
«Опільчанка» Рогатинського ЦДЮТ, керівниця — Лілія Горинь.У духовній пісні звучали і радість, і смуток, і надія. Адже українська пісня завжди поруч із людиною — від дитинства до старості, у святкові дні й у хвилини випробувань. Нею ми молимося, славимо Бога, бережемо пам’ять і передаємо наступним поколінням те, що не можна втратити. Фінальним акордом фестивалю стала танцювальна композиція «Молитва за Україну» у виконанні народного художнього ансамблю танцю
Усі учасники були нагороджені грамотами та пам'ятними відзнаками. «Молитовний передзвін» завершився, але його пісня ще довго звучатиме в серцях — як тиха молитва, як пам’ять і як віра в Україну.
Фото:
