Громада попрощається з Воїном
...
Війна не закінчується тоді, коли бої вже у спогадах,
а поруч найрідніші люди. Бо для тисяч військових, які повертаються з передової,
справжня битва лише починається - з
тінями минулого, видимими та невидимими шрамами, які залишила по собі війна. Пережите
на фронті наздоганяє людину вдома.
Кажуть, що час – найкращий лікар, але іноді навіть
йому несила зцілити воєнні травми. Він лише маскує рани, які насправді ніколи
не загоювалися. Смерть захисника через два роки після завершення бойових дій —
це трагічне нагадування про те, що війна має довгі руки і вміє вбивати із
запізненням.
Історія сьогоднішнього Героя про щоденний бій з
болючими спогадами, травмами та хронічною втомою душі. Він боровся доки було
сил, доки серце могло витримати тягар війни. Так, він не загинув у бою, але
його смерть – наслідок тих днів, коли воїн стояв під вогнем.
Завтра Рогатинська громада зустрічатиме захисника,
ветерана АТО та повномасштабної війни Андрія Голика, чия смерть – це
нагадування про ту непомірну ціну нашої свободи, яку воїни продовжують
сплачувати навіть тоді, коли їхні руки вже без зброї.
Андрій Михайлович Голик народився 20 травня 1994
року в селі Долиняни. Навчався у Долинянській загальноосвітній школі,
Львівському професійному ліцеї торгівлі та сфери послуг. Закінчення строкової
служби в армії припало на дуже буремний для України час і збіглося з початком
Революції Гідності. Разом з однодумцями Андрій відстоював право українців самим
вирішувати свою долю на Майдані у Києві. Упродовж 2014-2015 років брав
безпосередню участь в Антитерористичній операції на Сході України. На той час
йому було всього 20 років. Після бойових дій повернувся до цивільного життя.
Здобув фах юриста в Національній академії внутрішніх справ
(м.Івано-Франківськ). У 2019 році одружився, разом з дружиною Катериною чекали на
поповнення їхньої сім’ї. Синочок Артемко народився через місяць після
повномасштабного вторгнення. Але, як
тільки почалась «велика війна», Андрій остаточно вирішив повертатися у стрій.
Хоч як не вмовляли його рідні перечекати, виїхати за кордон, він не відмовився
від свого рішення. Заледве дочекавшись хрещення сина, у квітні 2022-го, Андрій
стає до лав Збройних Сил України. Служив у 65-тій окремій механізованій бригаді
«Великий Луг». Спершу був стрільцем, згодом командиром відділення. Завжди
веселий і життєрадісний він підтримував бойовий дух воїнів навіть у хвилини найбільших небезпек, за що отримав позивний
«Смайлик». У складі Сил оборони стримував штурмові групи ворога під Оріховом,
Новопавлівкою, Новоолександрівкою, що
опинилися в епіцентрі запеклих бойових дій на Запорізькому напрямку. Отримав осколкові
поранення, важкі контузії. Тож наприкінці 2024-того за станом здоров’я молодший
сержант Андрій Голик отримав статус ветерана війни та особи з інвалідністю
внаслідок війни. Він повернувся додому, щоб продовжувати будувати своє життя,
спостерігати за тим, як росте синочок і … слухати тишу. Андрій довго не міг змиритися
з тим, що стан його здоров’я не дозволяє
йому бути серед своїх побратимів і,
мабуть, ніколи так і не змирився. Він намагався жити далі. Але тепер за смайликом на обличчі ховалася сумна душа. Увесь цей час усередині
нього тривала інша, тиха війна, де лінія фронту проходила крізь власне серце,
яке просто не витримало навантаження пам'яті.
У день, коли його кохана дружина святкувала свій
день народження і він, як люблячий чоловік готував для неї квіти та подарунки,
доля розпорядилася інакше. 3 листопада 2026-того року у стінах лікарняної
палати зупинилося повне болю і любові серце відважного Воїна Андрія Голика. Тепер у сімейному календарі Голиків на
один день припадає дві дати. Одна символізує початок життя, інша – його
завершення.
Герой закінчив свою боротьбу і нарешті
знайшов той абсолютний спокій, якого так бракувало його втомленій душі на
землі. Пам’ять про такого захисника має бути особливою. Бо ми маємо пам'ятати
не лише тих, хто поліг у бою, а й тих, хто тихо згас від отриманих ран —
фізичних чи ментальних. Герой Андрій віддав своє життя за країну так само
цілковито і повністю, як і його
побратими в бою, просто ця жертва була
розтягнута в часі на два, сповнені внутрішнього болю, роки. Тепер його варта
захисника завершена.
Без рідної людини залишились дружина, синочок, батьки та сестра.
Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині і побратимам померлого Захисника. Хай Господь дасть сили Вам пережити це невимовне горе.
Церемонія
прощання з Воїном Андрієм Голиком у Рогатині відбудеться завтра, 5
листопада, на центральній площі міста. Траурний кортеж з тілом Героя прибуде на
майдан Роксолани о 12.00. год. Просимо громаду достойно зустріти захисника та
розділити з його родиною біль втрати.
Вічна пам'ять ГЕРОЮ!
