Велет українського слова: дорогою Франка
...
Є українці, яких час не "відсуває" в минуле. Навпаки — що далі від нас їхній день народження, то виразніше розуміємо, наскільки ці люди — про наше сьогодення.
У Рогатинській громаді відзначили 170-ту річницю від дня народження Івана Франка. І, мабуть, найкраще говорити про нього не з трибуни, а дорогою. Адже його життя і творчість — теж дорога: непроста, вибоїста, але вперта у своєму русі вперед.
На початку вулиці Івана Франка розпочався літературний маршрут «Дорогою Франка», який запросила пройти Рогатинська центральна бібліотека.
І раптом велет українського слова постав перед нами не лише бронзовим пам’ятником чи рядками з підручника. Він був дитиною, яка пізнавала світ. Працьовитим чоловіком, який не боявся вчитися й щоденної роботи. Громадянином, якому боліла Україна. А ще — людиною з тонкою душею, здатною писати казки.
Іван Якович умів мріяти про державу тоді, коли сама думка про українську свободу для багатьох вважалася майже неможливою.
Його назвали Каменярем. Але, якщо вдуматися, Франко був ним, бо ламав те, що важче за камінь. Він руйнував байдужість, страх, зневіру. І клав рядок за рядком, працю за працею, думку за думкою — у фундамент української гідності.
Тому сьогодні так важливо не просто вшановувати Франка. Варто запитати себе: а що ми будуємо власним словом? Воно теж може стати цеглиною, мостом, світлом. Або й... каменем, кинутим у когось.
Цього дня наша спільна дорога привела до пам’ятника Каменяреві. І він був у вишиванці. Здавалося б, лише сорочка. Та ми вдягаємо її, коли хочемо нагадати собі й світові, ким є. А Франко все життя робив те саме — не лише сорочкою, а творчістю, громадською позицією, працею.
Біля монумента відбулися мистецькі читання «Оздоблю словом для Франка сорочку». І молодь дивувала силою слова.
Мабуть, у цьому й є найважливіша відповідь на запитання, навіщо нам сьогодні Франко. Не для того, щоб поставити квіти до пам’ятника й знову залишити його там, у бронзі.
А для того, щоб продовжити його дорогу.
Бо пам’ять — це не лише згадувати людину у важливі дні. Пам’ять — це дозволяти її думкам і вчинкам змінювати нас.
Фото:
