Понад 30 поїздок допомоги: як польський благодійник підтримує місцевий "Карітас"
Від Рогатина до Кшановіце — понад чотири сотні кілометрів дороги. Шість чи сім годин за кермом, якщо міряти часом. Але є речі, які не вкладаються ні в цифри, ні у відстані. Бо коли рахувати не кілометрами, а людяністю — ця дорога стає зовсім короткою.
Учора її знову подолав Манфред Абрахамчик — уже в тридцять перший раз від початку повномасштабної війни. Щоб приїхати не з порожніми руками. Щоб підтримати.
На подвір’ї храму Різдва Пресвятої Богородиці — звичний, але щоразу особливий рух: відчиняються дверцята авто, і звідти сходить добро. Харчі, засоби гігієни, інвалідні візки, побутова хімія… Усе це знову знайде тих, кому нині найважче. Усе це стане тихою відповіддю на чужий біль — через руки БО «БФ “Карітас-Рогатин УГКЦ”».
У розмовах — спогади, що тягнуться ще з кінця дев’яностих. Тоді, каже п. Манфред, він уперше приїхав до Рогатина, будучи мером свого міста. І з того часу між двома громадами виросло щось більше, ніж партнерство. Обміни, зустрічі, спільні проєкти, дитячі поїздки, мистецькі виступи, спортивні команди, допомога «Карітасу», яка не припинялася — усе це сплело міцну нитку довіри.
І війна не обірвала її. Навпаки — зробила ще сильнішою. Бо справжні зв’язки перевіряються саме тоді, коли найтемніше.
За цю небайдужість, за постійність у добрі, за вірність у служінні Манфреда Абрахамчика відзначено Грамотою Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського УГКЦ Володимира Війнишина. У ній — не лише слова подяки, а й визнання тихого, щоденного подвигу.
Нагороду польському благодійнику передав декан Рогатинський УГКЦ о. Дмитро Бігун.
Під час зустрічі заступник міського голови Іван Красійчук та начальник відділу соціальної роботи Роман Ошитко подякували Манфреду Абрахамчику за підтримку громади у сфері соціальної політики. Також обговорили шляхи подальшої співпраці, зокрема щодо підтримки відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання у с.Данильче для людей похилого віку та осіб з інвалідністю.
Бо служіння — не про гучність. Це про те, щоб знову й знову сідати за кермо і їхати туди, де тебе чекають.
І, здається, саме так вимірюється справжня відстань між людьми: не дорогами — добротою серця.
Фото:
