Патріотична «емблема» Путятинців
Між нами та росією велика прірва. Вона не тільки у політиці, волевиявленні, позиції та вмінні аналізувати, але й - в деталях людських вчинків та в елементарних цінностях, яких в кривавого сусіда з ліхтариком не знайти. Не братній нам народ звик плагіатити, нищити та видавати щось чуже за свій шедевр. Україна ж навпаки, всі роки своєї незалежності старається вберегти, розвивати і створювати унікальне, нікому не притаманне…
І це ми яскраво бачимо навіть у сучасній війні. Проаналізуйте, до прикладу, як сьогодні окупант з легкістю бомбить величні театри, храми - архітектурні пам’ятки. Як ставить свою нікчемну свастику на рідкісних шедеврах мистецтва. А в той самий час талановита молода людина у приміському селі на Рогатинщині творить змістовне, душевне на сірих стінах … іноді давно закинутих.
Саме про ці патріотичні малюнки, на які надихнула війна, хочемо розповісти у нашому матеріалі. З’явилися вони у часі українського протистояння в с.Путятинці. Один – змінив обличчя сільської зупинки, інший - подарував український настрій старій, неробочій споруді.
Побачивши їх, ми зацікавилися: хто ж автор і реалізатор такої креативної ідеї? А нещодавно вдалося дізнатися її ім’я. Так випадково ми познайомилися з 24-річною землячкою Іриною Вось з с.Путятинці.
Дівчина аж зашарілася, коли почула, що про неї хочуть написати, мовляв, нічого особливого не зробила. Але саме з таких маленьких епізодів і формується наша свідомість, любов до рідної країни.
І хоч творча краянка не має спеціальної художньої освіти, її душа наділена даром творити малюнки з глибоким змістом.
Стара мурована зупинка у рідному селі дівчини за один день перетворилася на яскраву патріотичну "емблему" всього округу, наділену багатьма символами.
«Я довго думала, що можна намалювати, щоб підняти бойовий дух і залишити нагадування про дні війни. Про те, як палко ми йшли до бажаної Перемоги, бо вірю в неї на 10000%, – скромно пригадує Ірина. - Так ось: жінка – це символ нашого бандерівського духу, який усіма силами захищає нашу маленьку , молоду Україну . Вона буде розцвітати з кожним днем, міцнішати і змінюватися, мов вінок на її голові. У руці жінки вирішила зобразити знищених орків, які отруювали нашу землю. Загинули вони від бойового меча сильних і незламних вояків ЗСУ».
Водночас дівчина додає, що цей невеликий, але водночас символічний, малюнок - це візія, ще один крок до Української Перемоги. «Всесвіт чує мелодію кожної душі, і якщо ми спільно «заспіваємо» про нашу Неньку, подарованими Небом вміннями, розумом і талантами , то пекло завершиться. Миру бути , адже ми - одне ціле. Просто не переставаймо вірити у це», - каже опільчанка.
Та, як розповідають жителі села Путятинці, яскраве панно на споруді – не єдина робота молодої художниці. Раніше ще один малюнок Ірини прикрашав сільську зупинку, інший - розквіт на старій споруді зерноскладів.
Згадуєш роботи душі І.Вось та внутрішньо розумієш. Україні – бути, адже її квіти ростуть на руїнах, а барви – яскравіші за сірість занедбаних мурів. Тож у нашої держави все попереду, бо має надсучасну «зборою» - націю творців.
Фото:
