Рогатинська громада на колінах зустріла свого Захисника Андрія Голика

...

Сьогодні Рогатинська громада на колінах зустріла Андрія Голика — захисника України, ветерана АТО та повномасштабної війни. Йому було лише 31. За плечима — Майдан, бойові позиції на Сході, поранення, контузії та боротьба за можливість повернутися до звичайного життя. Вдома на нього чекали дружина Катерина і маленький син Артемко. Війна не завжди відпускає тоді, коли бої залишаються позаду, а поруч знову рідні й дім. Для багатьох військових повернення до мирного життя стає непростим випробуванням. Адже фронтовий досвід не зникає разом із військовою формою. Він залишається у спогадах, нічних тривогах, фізичному болю та невидимих ранах, про які часто не говорять уголос. Час не завжди здатен залікувати ці рани. Історія Андрія Голика — нагадування про те, що війна залишає слід не лише на полі бою.

Андрій Михайлович Голик народився 20 травня 1994 року в селі Долиняни. Навчався у місцевій школі, згодом — у Львівському професійному ліцеї торгівлі та сфери послуг. Після строкової служби його життєва дорога пролягла через Майдан. Коли Україна переживала Революцію Гідності, Андрій разом з однодумцями у Києві відстоював право українців самим визначати майбутнє своєї держави.

У 2014–2015 роках, коли йому було лише 20, він уже брав безпосередню участь в антитерористичній операції на Сході України.

Повернувшись до мирного життя, здобув фах юриста в Національній академії внутрішніх справ в Івано-Франківську. У 2019 році одружився з Катериною. Подружжя мріяло про спільне майбутнє, будувало плани, чекало на народження дитини. Синочок Артемко з'явився на світ через місяць після початку повномасштабного вторгнення. Та щойно Росія розпочала велику війну, Андрій вирішив знову стати до лав захисників. Рідні просили його залишитися, вмовляли перечекати небезпеку, виїхати за кордон. Але він мав власне рішення. Дочекавшись хрещення сина, у квітні 2022 року Андрій вступив до лав Збройних Сил України.

Служив у 65-й окремій механізованій бригаді «Великий Луг». Розпочинав стрільцем, згодом став командиром відділення. Його знали як веселого, життєрадісного чоловіка, який навіть у найважчі хвилини знаходив сили підбадьорити побратимів. За цю усмішку та вміння підтримати він отримав позивний «Смайлик».

Разом із побратимами Андрій стримував ворожі штурми під Оріховом, Новопавлівкою та Новоолександрівкою на Запорізькому напрямку. Війна залишила на ньому важкі сліди: осколкові поранення, контузії, підірване здоров’я. Наприкінці 2024 року молодший сержант Андрій Голик за станом здоров’я отримав статус ветерана війни та особи з інвалідністю внаслідок війни.

Він повернувся додому. До дружини, до сина, який зростав і потребував татової уваги. Андрієві було непросто прийняти, що стан здоров’я більше не дозволяє бути поруч із побратимами. Людині, яка звикла діяти, захищати й підтримувати інших, довелося вчитися жити в зовсім інших обставинах. За знайомою усмішкою «Смайлика» залишалося чимало пережитого, про що не завжди можна було розповісти словами.

Сьогодні на головній площі Рогатина відбулися поминальна панахида та церемонія прощання із Захисником. У спільній молитві, схилених головах і квітах громада віддала шану землякові, який двічі ставав на захист України.

Згодом траурна колона вирушила до рідних Долинян. Чин похорону відбудеться завтра об 13 год.

Найважче зараз його родині. Дружині, яка втратила чоловіка, синові, який ростиме без батьківських обіймів, рідним, друзям і побратимам, для яких Андрій назавжди залишиться близькою людиною.

Рогатинська міська рада висловлює щирі співчуття дружині, синові, рідним, друзям і побратимам Андрія. Нехай Господь дасть вам сили пережити цю непоправну втрату, а світлі спогади про нього зігрівають серця.

Світла пам’ять Андрієві Голикові.

Вічна пам’ять і шана Українському Солдатові!