Хрестини у колі української родини
Наша держава більше не ділиться на Південь, Захід чи Схід. Ці межі стерла війна. Ми маємо одну Україну, де кожен громадянин сьогодні – важливий, свій, за нього болить. І ця українська дружність бачить не тільки біду. Вона є фундатором і добрих моментів, що викликають посмішку на втомленому обличчі воєнних реалій…
Неділя, 10 квітня. У церкві Різдва Пресвятої Богородиці нашого міста о.Дмитро здійснює Таїнство Хрещення. Тримісячна дівчинка отримує притаманне Опіллю ім’я - Роксолана.
Ще кілька тижнів тому вона з мамою не знала чи побачить новий день. Рідний регіон був в епіцентрі бойових дій. До того ж з 24 лютого рідний дідусь дитини – у лавах ЗСУ, береже спокій кожного українця. Але це не єдині випробування, які випали на долю мами і крихітки… Далі було ще важче - невідомість, страх і складна дорога на Рогатинщину.
Тут, у будинку сім’ї Кічулів, минулого тижня Роксоланка з мамою нарешті знайшли прихисток. Повернувся мирний дитячий сон, з’явилося багато друзів-волонтерів. Але було одне «але». Через війну дівчинку не вдалося охрестити. Тож допомогли у цьому небайдужі рогатинці.
Як то кажуть, зі світу по нитці: хтось пік торт, хтось готував та приносив продукти для страв, а учасник Дитячого парламенту навіть забезпечив музичний супровід свята. І вже в неділю у приміщенні магазину «Вулик», що переобладнали для потреб внутрішньо переміщених людей, відзначили хрестини у великій українській родині.
Ім’я для нашої героїні обрали невипадкове - Роксолана, на знак вдячності до міста і людей, які оточили її турботою у цей важкий час. І навіть хрещену дитина тепер має з Рогатина. Нею стала волонтерка Тетяна Стефурак, яка мов рідна, допомагала евакуйованій сім’ї з перших днів.
Ця історія вкотре підтверджує: серед українців немає чужих, тепер «українець» - синонім слова «рідний».
