Сапера 48-ї штурмової бригади нагороджено державною нагородою «За оборону України»

У холі міської ради — тиша. Не випадкова, не формальна, а пройнята глибокою повагою. Її порушують оплески — повільні, щирі, справжні. Сьогодні вони для Людини з великої літери. Для захисника України, який пройшов війну не на словах, а кожною клітиною свого тіла — Олександра Грози.

Це ім’я закарбувалося не лише в Указі Президента України від 5 серпня 2022 року №559/2022, а й у серцях кожного, хто вірить у майбутнє рідної держави і бореться за нього.

Державна відзнака «За оборону України» — символ того, що наші воїни незламні, як сталь, і водночас — живі, вразливі, справжні. Вона — про тих, хто йде в найгарячіші "точки", щоб ми могли жити в мирі.

Олександр Вікторович Гроза — сапер 48-ї штурмової бригади, 310-го батальйону 2-ї інженерно-саперної роти. З 3 березня 2022 року — в епіцентрі війни. Там, де кожен крок — на межі. Де щоденно ведеться жорстока боротьба за майбутнє України. Бої на Донецькому та Харківському напрямках, зокрема у місцях, що стали символами спротиву — Бахмут і Куп’янськ…

Та 20 жовтня 2023 року війна забрала у нашого захисника здоров’я — важке поранення, черепно-мозкова травма. Довгий шлях операцій, боротьби за життя, реабілітації, лікарняних стін. Міста, які запам’яталися не туристичними краєвидами, а лікарняними палатами: Харків, Івано-Франківськ, Калуш… І попри все — у його очах стійкість.

Можливо, найбільше про війну розповідають не слова, сказані у цей день, а погляд матері — Тетяни. Тільки вона знає, скільки ночей було в сльозах, скільки молитов шепотілося у темряві, скільки разів світ здавався чорнішим за саму ніч. Адже весь цей час вона була поряд із сином…

А сьогодні — в її погляді світло, яке зігріває всіх навколо. Вона бачить, як її син Олександр отримує заслужену нагороду.

…І ось ще одна медаль лягає на піксельну форму героя. Як дотик вдячності цілого народу.

Нині Олександр Гроза — частина нашої громади. Після всього пережитого його родина знайшла прихисток у Лучинецькому старостинському окрузі. Але він не просто мешканець — він жива історія. Сила духу. Приклад незламності українського народу.

Від імені громади, від імені тих, хто живе в тиші без щоденних вибухів, ми дякуємо Вам, пане Олександре, за відвагу. За кожен день нашого життя. Ви — наша гордість. Ви — Україна, яка обов’язково поборе темряву війни.