Рогатинський ліцей Братів Рогатинців вшанував випускників-Героїв
Жінка у чорному поглядом огортає натовп. За мить пришвидшує ходу і приєднується «... до своїх». Її очі повні сліз. Але водночас поруч відчувається така підтримка … Бо ніщо не «ріднить» людей, як біль, біль втрати найближчих. У родин загиблих героїв він спільний і створив між ними особливий зв'язок, який відчувається в теплих обіймах, погляді, співпереживанні, розраді та можливості поділитися один з одним.
На жаль, вже десятий рік родини України сиротіють від втрати найкращих. Більш як пів сотні молодих, обдарованих, самовідданих і сміливих земляків не дочекались перемоги. Їхнє світло життя загасила війна. Між постійними обстрілами, прильотами, далеко від близьких, розуміючи важливість своєї місії. «Якщо не я, то хто захистить?...» - ця фраза була не просто словами, а життєвою позицією Віктора Архитка, Ярослава Залипки та Тараса Пришляка, яких не стало у важких боях за справедливий мир.
Сьогодні Рогатинський ліцей Братів Рогатинців спільно з родинами загиблих воїнів вшанував випускників-Героїв в особливий спосіб. На фасаді закладу за підтримки міської ради освячено та відкрито дошки пам'яті про надзвичайний подвиг для України наших земляків.
Віддати данину шани воїнам Віктору Архитку, Ярославу Залипці та Тарасу Пришляку прийшли до альма-матер учні, дирекція й педколектив ліцею, а також представники влади, громадськості і духовенство.
Честь відкрити дошки було надано найближчим людям Героїв.
...Важко стримувати сльози, коли слухаєш спогади дружини про останні слова чоловіка. Бачиш як плаче син і старенькі батьки, складаючи Державний Прапор…
Відтепер це місце у ліцеї – святе. Воно розповідає молодому поколінню про масштаби нашої трагедії та неймовірну Українську любов. Бо лише люблячи свій народ свідомо ідеш на такі жертви.
Маємо велику відповідальність перед нашими загиблими захисниками. Тож повинні бути єдиними, щоб спільно продовжити і завершити справу, за яку вони воювали й поклали свої життя.
ДОВІДКОВО:
Ярослав Залипка (16.01.1981- 07.02.2023)
учасник АТО, старший матрос гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти військової частини А2777.
Героїчно загинув поблизу с. Водяне Донецької області, захищаючи Україну від російської агресії.
Нагороджений медаллю Івано-Франківської ОДА «Лицар бойового чину» (посмертно).
Тарас Пришляк (04.11.1973-20.03.2024)
стрілець-санітар 3 стрілецького відділення, 3 стрілецького взводу, 2 стрілецької роти, 52 окремого стрілецького батальйону.
Героїчно загинув поблизу с.Терни Краматорського району на Донецької області, захищаючи Україну від російської агресії.
Віктор Архитко (02.12.1976-12.04.2022)
головний сержант, командир гармати розрахунку самохідної артилерійської батареї військової частини А2802.
Героїчно загинув у м. Маріуполь Донецької області, захищаючи Україну від російської агресії.
Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції».
Вічна слава Героям!
Фото:
