Новий дім для лелек
...
Війна спонукала сотні українців стати
лелеками… І багатьох лелек - залишитись
без свого дому. Але навіть птаху легше долати горе, коли
поряд є Люди, які попри жахіття війни не втратили чуйність у своєму великому
серці. Ця маленька історія, власне, про
таких земляків …
У селі Конюшки нашої громади височіло
лелече гніздо. Масові ракетні удари по Україні не злякали птахів і весною вони
повернулись додому. «Є лелеки, буде й життя», - говорили літні жителі. А невдовзі раділи, побачивши там двійко
маленьких пташенят. Яскраві дзьобики щоразу виглядали на перехожих зі своєї високої фортеці, чекаючи
чогось смачненького.
Та стареньке гніздечко не встояло. Зламалось.
І сімейство лелек залишилось без дому…Минали години, голодна малеча зазирала
в очі людям, чекаючи порятунку. Але понад добу не знаходила там розуміння.
Щасливу
крапку у цій історії, де поруч ідуть чуйність
і байдужість, поставив житель нашої громади - рятувальник Ігор Андрійович Гандзин. Він вирішив знайти для лелеченят новий прихисток.
Сьогодні птахи перебувають у
безпечному місці, де про них турбуються ЛЮДИ - у Центрі
реабілітації диких тварин Галицького національного природного парку. Адже сюди Ігор Гандзин спрямував безпритульне сімейство.
Війна. Вона, як ніщо інше, тестує нас
на людяність. Загострює всі почуття,
емоції і саме нам вибирати: бути підтримкою для «лелек України» чи залишатись «глядачами
історії, в якій живемо».
Вдячні пану Ігорю за професійну роботу у відношенні до тих, хто
самотужки не може попросити про допомогу, за врятовані лелечі життя.
Фото:
