Звітний концерт народних аматорських колективів Рогатинської громади
...
Звітний концерт на підтвердження звання «народний» аматорських колективів, що відбувся 28 квітня у Рогатинській громаді, — це, на перший погляд, формальна процедура. Але лише доти, доки не опинишся в залі, де сцена дихає, а кожен виступ стає сповіддю.
Атестаційна комісія з питань присвоєння та підтвердження звань «народний», «зразковий» аматорський колектив управління культури, національностей та релігій облдержадміністрації у складі: Мирослави Корнелюк, заступника начальника управління культури національностей та релігій облдержадміністрації; директорки Навчально-методичного центру культури і туризму Прикарпаття Світлани Панько та завідувачки відділу нематеріальної культурної спадщини Стефанії Капустинської - днями працювала у громаді. І стала не просто спостерігачем, а свідком у храмі народної творчості краю. Бо що таке «народний»? Не титул. Швидше - відповідальність бути пам’яттю. Бо культура — не те, що ми показуємо світу. Це те, що не дає нам розчинитися в ньому.
Члени комісії переглянули мистецькі програми семи аматорських колективів Рогатинщини:
народного аматорського фольклорного колективу клубу с.Пуків (кер.Світлана Зварчук);
народного аматорського фольклорного колективу «Берегиня» БК с.Жовчів (кер. Галина Гиман);
народного аматорського фольклорного колективу «Червона калина» с.Світанок (кер.Іоніла Тіцька);
народного аматорського фольклорного колективу БК с.Липівка (кер.Надія Чубата);
народного аматорського вокального ансамблю «Перлина» клубу с.Підгороддя (кер. Марія Копцюх);
народного аматорського вокального ансамблю «Січ» БК с.Липівка (кер.Оксана Мирон);
аматорського родинного ансамблю Рогатинського базового будинку культури (кер. Ольга Тетюк);
народного аматорського драматичного колективу «Меридіан» БК с.Липівка (кер.Мар’яна Навроцька).
Коли на сцену виходили виконавці з Пукова, Жовчева, Світанку, Липівки, Підгороддя — здавалося, що сама земля говорить через них. Через голос Світлани Зварчук, через ритм, який веде Галина Гиман, через внутрішню тишу, з якої народжується сила голосу Іоніли Тіцької. І раптом стає зрозуміло: традиція — не минуле, а спосіб бути в теперішньому, не втрачаючи себе.
«Берегиня», «Червона калина», «Січ», «Перлина», «Меридіан» — ці назви звучать як символи, але за ними — люди, які щодня обирають не забути. Керівники колективів Надія Чубата, Марія Копцюх, Оксана Мирон, Ольга Тетюк, Мар’яна Навроцька, які тримають невидиму нитку між поколіннями.
У праці цих людей немає швидких результатів. Є тільки віра. Та, що передається інтонацією, жестом, паузою між нотами.
Під час концерту сцена оживала барвами і звуками, але головне — вона ставала місцем зустрічі: між минулим і майбутнім, між тими, хто пам’ятає, і тими, хто тільки вчиться. І, можливо, саме тут народжується найважливіше — відчуття дому, яке не має адреси, але має голос. І коли останній акорд затихає, зал не просто аплодує. Він мовчки визнає: поки є люди, які діляться культурними надбаннями Опілля, поки звучить пісня — ми залишаємося Україною.
Фото:
