Понад 250 голосів Рогатинської громади об’єдналися у спільному читанні «Каменярів» Івана Франка
Сьогодні українське слово звучало одночасно у шести районах Прикарпаття. У 62 територіальних громадах понад п’ять тисяч людей різного віку відкрили для себе й одне для одного «Каменярів» Івана Франка.
І, мабуть, у цьому є щось значно більше, ніж спільне читання. Бо коли сотні голосів промовляють одні й ті ж рядки, слово перестає бути просто текстом на сторінці. Воно стає присутністю, пам’яттю, спільним диханням людей, яких об’єднує щось значно сильніше за відстані й обставини.
Сьогодні Рогатинська громада стала частиною цієї великої події. Понад 250 голосів — від маленьких школяриків до досвідчених педагогів, працівників культури, військовослужбовців, представників місцевого самоврядування, депутатів, молоді та небайдужих мешканців — злилися в одне звучання. Різні покоління, різні долі, різний життєвий досвід, але... Одна мова. Один Франко. Одна Україна.
На базі Рогатинського аграрного фахового коледжу Рогатинська громада долучилася до спільного онлайн-читання, започаткованого за ініціативи голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
Перед початком обласній акції «Прикарпаття читає українське» до учасників звернулася начальниця обласної військової адміністрації Світлана Онищук. Земляків привітали секретар міської ради Христина Сорока та депутат Івано-Франківської обласної ради Ігор Тринів.
І поки в різних куточках Прикарпаття звучали Франкові рядки, відбувалася ще одна важлива подія — фіксація офіційного рекорду України: найбільша кількість територіальних громад, які одночасно читають вголос поетичний твір онлайн. Та знаєте, є рекорди, які вимірюються цифрами. А є ті, справжню велич яких неможливо вмістити в жоден протокол. Бо що таке понад п’ять тисяч голосів? Це п’ять тисяч особистих історій, у яких живе українське слово. Дитячі голоси, які лише вчаться відчувати силу рідної мови. І голоси наших захисників, для яких Україна — не абстрактне поняття, а земля, яку вони боронять.
Колись Франко писав про каменярів, які розбивають скелю, прокладаючи шлях для майбутніх поколінь. Сьогодні ці слова звучать особливо гостро. Бо хіба не є каменярами український народ у часі війни?..
Нехай цей рекорд залишиться не лише цифрою в історії України, а й нагадуванням кожному з нас: поки звучить українське слово — живе наша пам’ять. Поки ми здатні об’єднуватися — маємо силу. А поки передаємо своє дітям — у нас є майбутнє.
Україна починається не лише з кордонів, а з голосу, який промовляє рідною мовою. І сьогодні цей голос звучав на все Прикарпаття.





