Вокзал як символ нескореності: в Рогатині вшанували трагічну історію Крут
Чутно постріли. На площі залізничної станції «Рогатин» оживає біль трагічного січня 1918 року, коли під Крутами юні українці стали першими кіборгами, поклавши життя за майбутнє своєї держави. Ці події збурюють серця і змушують проводити паралелі з боями за Іловайськ, Дебальцеве, Донецький аеропорт… Бахмут, Соледар, Покровськ, Авдіївку… Тоді і тепер молоді обличчя. Тоді і тепер - збентежені очі героїв, які стояли й стоять до останнього, захищаючи нас, свою Україну.
Сьогодні з нагоди 107-ї річниці Бою під Крутами у Рогатині відбулася мистецька акція пам’яті «Ніколи Україні не забути цих юних душ нескорений політ».
Залізничний вокзал «Рогатин» нагадував про той січень 1918 року, коли на станції Крути лежали закатовані студенти, але їхній дух залишився нескореним. Тоді юнаки співали Державний Гімн України, йдучи на смерть. Тепер тут, на імпровізованій сцені, звучить лірична мелодія. Учасники заходу, немов голоси з минулого, розповідають історії тих днів, наповнюючи їх живим болем і пам’яттю. Усвідомлюєш, що Герої Крут промовляють до нас через однолітків – сучасну молодь, яка сьогодні в епіцентрі війни.
Пізнавальна довідка вчителя історії Рогатинського ліцею №1 Надії Женчук завершила подію. Площа завмерла, і в тиші січня, ніби з глибин часу, пролунала автоматна черга. І знову Гімн України – як у 1918 році, як сьогодні... його співають добровольці, військові, бойові медики, волонтери, наша молодь.
У масштабах всесвітньої історії битва 29 січня 1918 року під станцією Крути зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва. Але це – символ нескореного духу української нації. Сьогодні триває боротьба з «більшовиками» цього століття, які мордують наш народ. Вони стріляють у медиків, катують полонених, знущаються з цивільних та воїнів. Але дух Крут живе у сучасних захисниках і захисницях, які з гімном на устах ідуть у бій між дронів і снарядів за майбутнє держави.
Ця акція – не лише мистецький захід, а потужне нагадування, що героїчні сторінки історії не мають права на забуття. Тоді, у 1918-му, як і сьогодні, українці стоять за свою землю, за свою свободу.
Пам’ятаймо це і будьмо гідними їхньої жертви.
Фото:
