Надія Новіцька: «Цю вишиванку мій чоловік мав одягнути, після повернення. А його поховають у ній»
Мальовниче село Кліщівна. Здавалося б, місце душевного спокою і тихого сімейного затишку… Але вже вдруге сюди вдирається війна. Вона приходить страшно, з гіркою звісткою - про загибель дорогої людини.
Таке трагічне сповіщення днями отримала вже друга родина с.Кліщівни нашої громади – Новіцьких. 25 січня загинув їхній чоловік, батько, син, онук, дідусь та брат – Іван Анатолійович. Життя стрільця-кулеметника раптово обірвалося під час штурму ворожих позицій 25 січня. Захисника не стало в районі населеного пункту Іванівське-Кліщіївка Донецької області.
…На календарі субота, 27 січня, годинник показує близько сьомої ранку. Надія Новіцька час від часу заглядає у телефон. Чекає дзвінка з бахмутського напрямку. Вже кілька днів її чоловік Іван на штурмі. Сьогодні має вийти на зв’язок, але чому ж так вперто мовчить мобільний? Жінку бентежить якесь невідоме передчуття.
"24 січня о 19:26 год ми з чоловіком поспілкувалася востаннє, казав: "Ідемо на штурм. Зв’язку не буде два-три дні. Щойно зможу - наберу. Все буде добре". Я чекала, але звісток не було ", - згадує дружина Надія.
Вже тоді серце жінки билося з якимось острахом. Мабуть, відчувало біду. З цього дня зв’язок з воїном обірвався назавжди. Як виявилось згодом, наш захисник не повернувся з бойової позиції. Кілька днів родина старалася знайти хоча б якусь звістку, та у відповідь - лише холодна невідомість. Єдине в ту мить тримало духовно та давало сили долати відчай – надія й віра у те, що Іван Новіцький живий. Та 4 лютого близьким повідомили, що групі евакуації вдалося винести тіло Героя з бойових позицій.
З розповідей сім’ї дізнаємося, що Іван НОВІЦЬКИЙ народився 20 червня 1979 року у с.Юнашків на Рогатинщині. Закінчив школу у рідному селі, згодом продовжив здобувати освіту в Рогатинському державному аграрному коледжі, де отримав професію механіка.
Молодий юнак пройшов військову службу в армії та будував своє майбутнє. До війни працював на місцевих підприємствах - ТОВ "ГОЛД ДРОП-УКРАЇНА" та ТзОВ "РОСАН-АГРО". Багато років разом з дружиною заробляли на життя у Польщі.
Сім’ю загиблий захисник створив зі своєю коханою Надією у 2000 році. Подружжя виховувало трьох синів Степана, Ігоря та наймолодшого Володимира.
Батько дуже любив їх, підтримував, старався дати гідне майбутнє. Тож важко працював спершу в рідній громаді, потім – за кордоном.
«Чоловік був хорошим татом. Тішився чотирма онуками, дуже любив їх. Ми все з ним робили спільно, був для мене великою підтримкою, а тепер важко уявити як жити без нього далі», - поринає у спогади вбита горем жінка.
На березень 2022-го подружжя Новіцьких мало багато планів. Готувалися вкотре поїхати у Польщу, думали про свої мрії. Але, як і в усієї України, ці мрії розбила повномасштабна війна… Вона спонукає цивільного Івана взяти в руки зброю та захищати близьких.
До лав ЗСУ земляк був мобілізований – 11 березня 2022 року. А далі – полігон, навчання…Фронт, де солдат Іван Новіцький виконував обов’язки стрільця-кулеметника.
Таке трагічне сповіщення днями отримала вже друга родина с.Кліщівни нашої громади – Новіцьких. 25 січня загинув їхній чоловік, батько, син, онук, дідусь та брат – Іван Анатолійович. Життя стрільця-кулеметника раптово обірвалося під час штурму ворожих позицій 25 січня. Захисника не стало в районі населеного пункту Іванівське-Кліщіївка Донецької області.
…На календарі субота, 27 січня, годинник показує близько сьомої ранку. Надія Новіцька час від часу заглядає у телефон. Чекає дзвінка з бахмутського напрямку. Вже кілька днів її чоловік Іван на штурмі. Сьогодні має вийти на зв’язок, але чому ж так вперто мовчить мобільний? Жінку бентежить якесь невідоме передчуття.
"24 січня о 19:26 год ми з чоловіком поспілкувалася востаннє, казав: "Ідемо на штурм. Зв’язку не буде два-три дні. Щойно зможу - наберу. Все буде добре". Я чекала, але звісток не було ", - згадує дружина Надія.
Вже тоді серце жінки билося з якимось острахом. Мабуть, відчувало біду. З цього дня зв’язок з воїном обірвався назавжди. Як виявилось згодом, наш захисник не повернувся з бойової позиції. Кілька днів родина старалася знайти хоча б якусь звістку, та у відповідь - лише холодна невідомість. Єдине в ту мить тримало духовно та давало сили долати відчай – надія й віра у те, що Іван Новіцький живий. Та 4 лютого близьким повідомили, що групі евакуації вдалося винести тіло Героя з бойових позицій.
З розповідей сім’ї дізнаємося, що Іван НОВІЦЬКИЙ народився 20 червня 1979 року у с.Юнашків на Рогатинщині. Закінчив школу у рідному селі, згодом продовжив здобувати освіту в Рогатинському державному аграрному коледжі, де отримав професію механіка.
Молодий юнак пройшов військову службу в армії та будував своє майбутнє. До війни працював на місцевих підприємствах - ТОВ "ГОЛД ДРОП-УКРАЇНА" та ТзОВ "РОСАН-АГРО". Багато років разом з дружиною заробляли на життя у Польщі.
Сім’ю загиблий захисник створив зі своєю коханою Надією у 2000 році. Подружжя виховувало трьох синів Степана, Ігоря та наймолодшого Володимира.
Батько дуже любив їх, підтримував, старався дати гідне майбутнє. Тож важко працював спершу в рідній громаді, потім – за кордоном.
«Чоловік був хорошим татом. Тішився чотирма онуками, дуже любив їх. Ми все з ним робили спільно, був для мене великою підтримкою, а тепер важко уявити як жити без нього далі», - поринає у спогади вбита горем жінка.
На березень 2022-го подружжя Новіцьких мало багато планів. Готувалися вкотре поїхати у Польщу, думали про свої мрії. Але, як і в усієї України, ці мрії розбила повномасштабна війна… Вона спонукає цивільного Івана взяти в руки зброю та захищати близьких.
До лав ЗСУ земляк був мобілізований – 11 березня 2022 року. А далі – полігон, навчання…Фронт, де солдат Іван Новіцький виконував обов’язки стрільця-кулеметника.
«В Івана й думки не було, щоб уникнути служби. Він завжди був такий завзятий українець. Казав, що хтось мусить тримати зброю, щоб війна не перекинулась далі. До того ж на фронті перебував син Ігор, тому постійно говорив: «Не може таке бути, що я тут залишуся, а дитина стільки часу воювала», - розповідає Надія Новіцька.
У листопаді 2023-го Іван Новіцький востаннє відвідав свій дім у Кліщівні. Відтак воїна у складі штурмового підрозділу спрямували на бахмутський напрямок для виконання бойових завдань. Складним виявився цей час на фронті для захисника – контузія, лікування у госпіталі…
«На сході було непросто. Його підводило здоров’я, пухли ноги. Але Іван не хотів залишати побратимів. Навіть після контузії та лікування повернувся до своїх. У червні моєму чоловікові мало виповнитися 45-ть. Він мріяв про вишиту сорочку на зеленому, таку, як військові носять... Вирішила вишити нам обом. Чоловік мав одягнути свою після повернення додому. Не встиг. На жаль, його поховають у ній…», - поринає у спогади дружина загиблого.
25 січня… Ідуть важкі бої у бахмутському напрямку. Між звуків артилерії та свисту куль – останні удари люблячого, доброго серця. З ними родина Новіцьких втратила найцінніше. Дві Галини - мама і старенька бабуся - більше не обіймуть сина й онука. Дружина Надія, син Володимир, а також сини Степан та Ігор з сім’ями - не почують поради від найближчої людини. Вже ніколи живим брата не побачить і рідний брат Володимир та вся їхня засмучена родина.
Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття близьким і побратимам загиблого Захисника. Хай Господь дасть сили Вам пережити це невимовне горе.
◾️ Прощання з Героєм відбудеться завтра, 6 лютого.
Об 11:00 год кортеж зі загиблим українським захисником прибуде до Рогатина, на головній площі міста проходитиме поминальна панахида.
◾️ Церемонія поховання розпочнеться у середу, 7 лютого.
Рогатинською міською радою буде організовано автобус для всіх, хто хоче провести військового до місця вічного спочинку.
Звертаємось до жителів Рогатинської громади з проханням - вийти на центральні вулиці міста і сіл, щоб живим коридором гідно зустріти траурний кортеж.
У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам'яттю Івана Новіцького.
Вічна пам'ять ГЕРОЮ!
У листопаді 2023-го Іван Новіцький востаннє відвідав свій дім у Кліщівні. Відтак воїна у складі штурмового підрозділу спрямували на бахмутський напрямок для виконання бойових завдань. Складним виявився цей час на фронті для захисника – контузія, лікування у госпіталі…
«На сході було непросто. Його підводило здоров’я, пухли ноги. Але Іван не хотів залишати побратимів. Навіть після контузії та лікування повернувся до своїх. У червні моєму чоловікові мало виповнитися 45-ть. Він мріяв про вишиту сорочку на зеленому, таку, як військові носять... Вирішила вишити нам обом. Чоловік мав одягнути свою після повернення додому. Не встиг. На жаль, його поховають у ній…», - поринає у спогади дружина загиблого.
25 січня… Ідуть важкі бої у бахмутському напрямку. Між звуків артилерії та свисту куль – останні удари люблячого, доброго серця. З ними родина Новіцьких втратила найцінніше. Дві Галини - мама і старенька бабуся - більше не обіймуть сина й онука. Дружина Надія, син Володимир, а також сини Степан та Ігор з сім’ями - не почують поради від найближчої людини. Вже ніколи живим брата не побачить і рідний брат Володимир та вся їхня засмучена родина.
Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття близьким і побратимам загиблого Захисника. Хай Господь дасть сили Вам пережити це невимовне горе.
◾️ Прощання з Героєм відбудеться завтра, 6 лютого.
Об 11:00 год кортеж зі загиблим українським захисником прибуде до Рогатина, на головній площі міста проходитиме поминальна панахида.
◾️ Церемонія поховання розпочнеться у середу, 7 лютого.
Рогатинською міською радою буде організовано автобус для всіх, хто хоче провести військового до місця вічного спочинку.
Звертаємось до жителів Рогатинської громади з проханням - вийти на центральні вулиці міста і сіл, щоб живим коридором гідно зустріти траурний кортеж.
У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам'яттю Івана Новіцького.
Вічна пам'ять ГЕРОЮ!