Назавжди в строю: Рогатинщина попрощалася з Іваном Цимбалістим
...
Стукіт хвилини мовчання — мов серце, яке вже не б’ється, але вперто не зникає. Він не має ритму живих. Це інший пульс — розірваний, розсіяний між людьми, між подихами, між поглядами, що не знаходять собі місця.
За межами міста плачуть сирени. Колона автомобілів рухається повільно, мов ріка, що втратила береги. У ній — спільний біль без чітких контурів. Рогатинщина знову проводжає воїна. І кожне таке прощання — наче тріщина в рідній землі, яка вже не встигає гоїтися.
Попереду — домовина, обгорнута синьо-жовтим стягом. Він — остання форма дому. Те, що вміщує людину, яка вже ніколи не повернеться живою в рідний край — Івана Романовича Цимбалістого із села Вербилівці.
Згадують, він любив музику, захоплювався технікою, електронікою — усім, що оживає від точності рук. А ще — не відступив перед складністю цього світу. На захист України став, уже маючи те, чого часто не видно ззовні, — підірване важкою недугою здоров’я.
У строю — з 31 жовтня 2024 року. Старший солдат, старший навідник мінометного взводу 3-го механізованого батальйону. Донеччина, Луганщина, Краматорськ, Харківський напрямок — географія, яка позначає не місця, а досвід.
12 травня 2026 року серце Івана Цимбалістого зупинилося у військовому госпіталі. Війна завжди пише однаково — без пауз і без чернеток. Вона вносить імена до своєї чорної книги так, ніби це лише статистика. Але для міста, яке сьогодні стоїть на площі Рогатина, це не рядок. Це — обличчя, голос, людина, яка ще вчора могла бути серед нас — і вже не може.
Громада стоїть на колінах, кожен несе всередині власну втрату. Рідні, побратими, друзі — усі мовчать по-різному, але однаково глибоко. І в цьому мовчанні є щось, що важко пояснити раціонально: ніби місто намагається втримати того, кого тіло вже відпустило. І поки лунає «Вічна слава», це спроба зберегти присутність там, де фізично залишилося лише ім’я.
Іван Цимбалістий іде у вічність як людина, яка мала свої будні, звички, улюблені речі, прості розмови. Як син. Як побратим. Як той, хто тримав чужий спокій ціною власного життя і здоров'я.
Назавжди в строю. Назавжди в пам’яті громади.
Висловлюємо глибокі співчуття родині та бойовим побратимам з приводу гіркої втрати. Нехай Бог дасть вам сили пережити це горе.
Фото:
