Хвилина мовчання на Рогатинщині сьогодні має ще одне ім’я — Ігор Хомин
...
Хвилина мовчання на Рогатинщині сьогодні має ще одне ім’я — Ігор Хомин. Його оплакує громада. Сумує Руда — село, яке пам’ятає його кроки, працю, просте життя…
Ігор Степанович Хомин народився далеко від цих полів та лісів — у Казахстані 20 березня 1971 року. Та доля повернула його в наш край — у бабусине село Руда, що стало для нього не просто місцем, а корінням. Навчався у Рогатинському ПТУ, проходив армійську службу, почав будувати доросле життя.
У 1991 році Ігор Хомин одружився. Відтоді його будні минали в турботі про дітей, у праці, у втомлених руках, які ніколи не опускалися. Він працював слюсарем у Рогатинській центральній районній лікарні, згодом — у сільському господарстві, на фермерських господарствах краю. До повномасштабної війни…
4 липня 2024 року Ігоря мобілізували. Солдат служив оператором відділення протитанкових ракетних комплексів у складі 2-го механізованого батальйону. Це була непроста робота для людини, яка раніше лагодила механізми й будувала мирне життя. Але війна швидко вчить нових мов — мов страху, витримки й обов’язку…
20 січня 2025 року під час виконання бойового завдання зв’язок із воїном обірвався. Це сталося поблизу населеного пункту Дар’їно Курської області — там, де земля не зберігає пам’яті, бо її постійно розривають снаряди. Там, де людина стає рядком у сповіщенні: «зник безвісти під час виконання бойового завдання».
Лише наприкінці квітня 2026 року прийшла правда — рідні отримали підтвердження: Ігор Хомин загинув.
Сьогодні він повертається додому — на вічний спочинок.
Прощання відбудеться 4 травня о 14:00 на площі Роксолани в Рогатині. Після цього кортеж вирушить до рідного села Руда.
Це ще одна втрата для громади й ще одне нагадування про ціну, яку платять звичайні люди за право жити на своїй землі.
Сьогодні наш земляк — у кожному схиленому прапорі, у кожному кроці назустріч кортежу,
у світлі лампадок, що горять на шляху…
Прийдімо разом, щоб гідно провести захисника, віддати шану й подякувати за життя, віддане за Україну.
Висловлюємо найщиріші співчуття родині, друзям і побратимам. Хай Господь обійме вас у скорботі й дасть сили витримати біль, що не має ліку.
Назавжди в строю. Назавжди в пам’яті громади.
