Він залишив на землі любов
...
Кожен, хто йде до вічності, залишає по собі слід – дітей, сад, будинок, добрі справи. А він… Він був ще досить молодий. Не встиг знайти ту одну-єдину, з якою міг би народити дітей, виростити сад, збудувати дім. Але зробив набагато більше – став Воїном Світла і віддав найцінніше – життя заради своїх ближніх. Його слід – це любов.
Дідусь і бабуся душі в нім не чули, замінили маленькому Богданчику батьків, сім’ю. Створили навколо нього світ любові, у якому той зростав, щоб стати доброю людиною. І став – Героєм.
Через більше як рік невідомості, безнастанних молитов близьких і болісного очікування - додому «на щиті» повертається Богдан Богданович Шевченко зі с.Конюшки Рогатинської громади. Ще торік у квітні рідні отримали сповіщення, у якому два страшні слова, що перевертають світ з ніг на голову- «пропав безвісти». Але дідусь Богдан невпинно ждав, чекав свого любого онука. Чекав, молився, надіявся. Не дочекався… Так і помер з болем у серці за своїм Богданчиком. Вони зустрілись – але вже у вічності.
Богдан Шевченко народився 31 липня 1996 року у с. Конюшки на Рогатинщині. Ріс допитливим та здібним хлопчиною. Був товариський, веселий, добрий, працьовитий. Таким його виховали дідусь з бабусею, які любили онука понад усе. Закінчив Конюшківську школу. Згодом здобув фах електромонтера торговельного обладнання у Бурштинському кулінарно-торговому коледжі. Працював на підприємствах краю. Трагічна смерть бабусі Катерини стала важким потрясінням для хлопця. Він раптово втратив опору любові, що, наче якір, тримала його на світі. У листопаді 2023-тього війна забрала у нього і найкращого друга - Віталія Братуся, який загинув на Донеччині. А у січні 2024 року Богдана мобілізували до лав Збройних сил України. У ньому прокинувся дух воїна, який був готовий захищати свою землю, боронити тих, кого любить. Служив стрільцем - снайпером 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 2 механізованого батальйону 115-тої окремої механізованої бригади. Був постійно на зв’язку зі своїми рідними – дідусем, тіткою Оленою, двоюрідною сестрою Христиною. Писав у повідомленнях, що має намір з честю виконати свій військовий обов’язок, повернутися додому, створити сім’ю і жити, просто жити… Та його життя обірвала війна. 28-річний Богдан Шевченко загинув у бою 12 квітня 2024 року поблизу населеного пункту Очеретине Покровського району Донецької області. І тільки зараз, після довгих місяців ідентифікації, тіло відважного воїна нарешті упокоїться в рідній землі.
У загиблого захисника залишились мама, брати, тітка, двоюрідна сестра.
Жодні слова розради не в силі вгамувати біль від втрати дорогої людини. Молитва і пам’ять – найкраще пошанування жертви мужнього захисника України.
Вічна пам’ять Герою!
Про дату та час прощання з нашим Захисником буде повідомлено додатково.
