У Заланові відкрили меморіальні дошки двом Героям
...
21-річний ангел-волонтер, який добровільно одягнув військову форму, та 40-річний відважний патріот-доброволець, останніми словами якого були «Слава Україні!»… Дві виняткові долі, які «міряли» життя найвищою міркою – любові, гідності, честі й відваги. Такими назавжди Рогатинська громада закарбує у серці наших полеглих захисників - Назарія Гладкого та Ігоря Мартиняка.
А віднині про їхній подвиг нагадуватимуть громаді також пам’ятні знаки, встановлені на фасаді гімназії ім. Осипа Микитки у с.Заланові.
Віддати данину шани воїнам прийшли учні, дирекція та педколектив гімназії, а також побратими, представники влади, громадськість і духовенство.
Честь відкрити дошки було надано найближчим людям Героїв. Відтак декан Черченського протопресвітеріату о. Василь Кривень і настоятель храму святого Дмитрія о. Володимир Мартинович провели Чин освячення.
До родин загиблих героїв звернулися міський голова Сергій Насалик та директор гімназії Марія Бойко. Спогадами про захисників поділилися старший офіцер пункту дислокації 75 батальйону, старший лейтенант Гліб Тимошенко, бойовий побратим Ігоря Мартиняка Євген Сташків та близька людина родини Назарія Гладкого Галина Вергун.
… Маленький Тадейчик безтурботно грається літачком неподалік. Він ще не розуміє чому плаче мама й бабуся, але поглядом знаходить свого татка - Героя, який усміхнено дивиться з меморіалу.
Поряд із Прапором у руках сивочола бабуся пригадує у пам’яті таким юним свого Назарка, хлопчика зі світлим, добрим серцем, який віддав своє життя рятуючи друга-побратима, бо інше не міг…був таким змалечку.
Відтепер це місце у селі й слова: «Слава Україні!» – святі. Бо вони розповідають дорослим й дуже юним про неймовірну любов та сміливість наших земляків.
Довідково про наших Героїв:
НАЗАРІЙ ГЛАДКИЙ народився 4 липня 2000 року у с.Заланів. Закінчив ліцей № 57 імені Короля Данила Львівської міської ради. Згодом став студентом Національного університету «Львівська політехніка». Навчався в Інституті комп’ютерних технологій, автоматики та метрології за спеціальністю «Комп’ютерна інженерія». З перших днів повномасштабної війни хлопець активно долучився до волонтерської діяльності. Входив до складу благодійної організації «Українська студентська ліга» та був волонтером в одному з територіальних підрозділів ЦНАП міста Львова. Працював дуже багато, часто жертвуючи своїм здоров’ям та вільним часом, згадують одногрупники: «Назар так активно взявся за волонтерство. У наші чати весь час надсилав інформацію про те, як можна допомогти, ми ж своєю чергою все це розповсюджували. Постійно волонтерив, майже не спав, не їв, бо завжди мав багато роботи. Так, жертвуючи собою, він допоміг дуже багатьом людям».
На початку червня 2022-го Назар залишає студентські аудиторії й добровольцем іде на фронт. Виконував бойові завдання у лавах 49-го окремого стрілецького батальйону Сухопутних військ Збройних сил України «Карпатська Січ». Останній бій воїна відбувся 18 червня 2022 на околицях Вірнопілля на Харківщині.
ІГОР МАРТИНЯК народився 4 травня 1983 року в селі Заланів Рогатинської громади. Закінчив місцеву школу, згодом навчався на бухгалтера у професійному ліцеї у Перемишлянах на Львівщині. Був учасником Революцію Гідності. У перші дні повномасштабного вторгнення повернувся з Польщі, щоб захищати Батьківщину. Захисника не спинили ні певні вади із зором, ні те, що до цього ніколи не тримав у руках зброю. Він чітко вирішив для себе – « Необхідно!». Тож добровільно записується у ТрО, проходить навчання і 26 квітня вже вирушає в охоплений війною Запорізький напрямок.
У складі 1 стрілецької роти 75 батальйону 102 бригади молодший сержант останнього подиху виконує бойові завдання заради майбутнього своїх синів. 6 листопада 2023-го, коли ворог наблизився впритул, він не покинув позиції. Попри важкі травми й поранення продовжував оборону. Воїн загинув від рашистських куль. «Я почув тільки, як він вигукнув «Слава Україні!» і три постріли… Це були останні слова в його житті…», – пригадує побратим на псевдо «Вінні».
Фото:
