Громада знову в жалобі... Відійшов у Вічність Михайло Дробницький
Повні розпачі «Чому?» линуть у небо з кожного куточка України. Ще одна родина у жалобному чорному під супровід Державного Гімну прощається з дорогим воїном - Михайлом Дробницьким з с. Григорів нашої громади.
Біль… Страшна війна вже не вперше осиротила цих українців. Ще так недавно, 9 листопада 2023-го, вони провели у Вічність 25 річного майора Віталія Коцовського, який трагічно загинув під час удару "Іскандером" по 128-й бригаді у Запорізькому напрямку. А вже сьогодні оплакують його рідного дядька – захисника Михайла Дробницького.
Майже два роки наш земляк з Підмихайлівського старостинського округу давав відсіч російському окупанту на Сході. За його плечима оповитий війною Слов’янськ, Лиман… шлях важких боїв. Але 28 січня на околицях Лиману на Донеччині серце навідника 2 механізованого відділення 7 механізованої роти зупинилося назавжди.
З власних джерел стало відомо, що Михайло Дробницький народився у селі Григорів 21 липня 1967 року. Крім брата у сім’ї зростало ще дві молодші сестри – Галина і Марія, яких дуже любив. Юнак навчався у місцевій школі та продовжив здобувати освіту в Ходорівському училищі. Відтак пройшов військову службу в армії та будував своє доросле життя.
Професійний шлях майбутній захисник розпочав столяром. Згодом працював токарем у котельно-механічному цеху, на Ходорівському цукровому заводі та в Підмихайлівській ОПЛ №2. Тривалий час заробляв на життя також у Чехії, а після повернення додому, в Григорів, до останніх днів піклувався про своїх стареньких батьків.
Бентежний 2022-ий. Повномасштабна війна. Вона докорінно змінила життя цивільного Михайла Дробницького. Три його племінники ще до 24 лютого захищали Україну, брали участь у бойових діях (АТО/ООС). Тож чоловік усвідомлював, що ворог не зупиниться й за умови успіху просуватиметься далі. Почуття відповідальності спонукало й Михайла взяти до рук зброю та стати на захист близьких серцю людей.
До лав ЗСУ земляк був мобілізований 3 травня 2022 року. Солдат проходив службу у 2 механізованому відділенні 3 механізованого взводу 7 механізованої роти.
Ще у неділю Михайло Дробницький спілкувався телефоном з сестрою. У його голосі відчувалася втома і смуток… Та відтоді воїн вже не виходив на зв’язок.
Рідні душі гнітило якесь незрозуміле передчуття. Вчора сестри дізналися, що їхнього брата не стало.
Війна – страшна, бо завжди бере у людства найбільшу ціну. Ти можеш навчитися миритися з усіма її негараздами, але навчитися жити БЕЗ - практично неможливо.
Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині та бойовим побратимам загиблого Захисника. Сумуємо разом з Вами, підтримуємо в годину скорботи. Хай Господь дасть сили Вам пережити це невимовне горе.
Вічна пам'ять!
Про час зустрічі загиблого Захисника та чин поховання наш сайт повідомить додатково.