Він був Воїном фортеці Бахмут
За кілька днів в освітніх закладах громади продзвенить останній дзвінок. Та у Лесі і Ярослава Кави він буде іншим - з гірким розумінням того, що на нього більше ніколи не прийде ТАТКО.
Тараса Михайловича не стало у перший день Зелених свят - 4 червня під час бойового завдання, що виконував на околицях Іванівського Бахмутського району на Донеччині.
Ще місяця тому він розповідав близьким про важкий бій під містом-фортецею. Про ворога, який наблизився впритул, про те, як важко втримати оборону… А потім радісно додав: «Ми не втратили жодного хлопця, жодної позиції. Всі - живі!».
І в цих, ключових, рядках "живі" читалося дещо більше – про рідність душ Захисника і «його хлопці», про те, як нестерпно тяжко переживав кожну втрату побратима, про те, як не залишив СВОЇХ після контузії 23 березня і як повернувся в стрій після осколкового поранення та госпіталізації 3 травня. Тільки-но встав на ноги і знову в пекло, до своїх, під Бахмут.
З власних джерел стало відомо, що ТАРАС КАВА народився у селі Чесники 14 березня 1983 року. Навчався у місцевій школі, згодом продовжив здобувати освіту в Рогатинському СПТУ №35, де отримав професію тракториста-машиніста.
З 1999 до 2001 рр. молодий юнак пройшов військову службу в армії та будував своє майбутнє.
Невдовзі, у 2007-му, з дружиною Марією створили сім’ю. Виховували двох прекрасних дітей – шістнадцятирічного Ярослава і тринадцятирічну Лесю. Батько дуже любив їх, підтримував. І яким важким не був би кожен бій, старався зв’язатися бодай на кілька хвилин, розпитати в дітей як справи, поцікавитися успіхами. Бо й сам молодим залишився без батьківської підтримки – втратив надійне татове плече ще у 2009-му.
У мирний час наш земляк працював у СВК імені Михайла Грушевського і за кордоном.
А згодом… повномасштабна війна, яка спонукає цивільного Тараса Каву взяти зброю та захищати рідних. До лав ЗСУ земляк мобілізований у свій день народження – 14 березня 2022 року.
Проходив службу у військовій частині Т0950. Був гранатометником 1 штурмового відділення, 1 штурмового взводу штурмової роти.
28 лютого цього року солдата Тараса Каву у складі штурмового підрозділу спрямували у Бахмутський напрямок.
Складним виявився цей рік для Захисника. 4 травня земляк переніс втрату найріднішої людини – мами, яка відійшла у Вічність після важкої хвороби. І рівно через місяць – 4 червня під час виконання бойового завдання на околицях Іванівського Бахмутського району на Донеччині полинула у Небо і його душа. Серце Воїна зупинилося о 15:45 год від осколкового поранення.
Війна – страшна, бо завжди бере у людства найбільшу ціну. Ти можеш навчитися миритися з усіма її негараздами, але навчитися жити БЕЗ - практично неможливо. Тепер спогад про батька-Захисника говоритиме в очах його дітей.
Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині загиблого Захисника. Хай Господь дасть сили Вам пережити це невимовне горе.
Вічна пам'ять ГЕРОЮ!
Про чин похорону Воїна Тараса Кави повідомимо невдовзі.
Фото:
