У громаді нагородили «Берегиню воїна» — Оксану Петрик
Війна — це не лише фронт. Це також дім, який підтримує 24/7. Очікування без терміну. Життя, розділене між «тут» і «там»...
Ми знаємо історії багатьох військових. Про тих, хто чекає їх удома, говоримо значно рідше. Але саме ці люди підтримують воїнів не зброєю, а серцем. Живуть від дзвінка до дзвінка. Вчаться читати тишу. Вірити словам: «все добре» — і бути поруч у щоденних відеодзвінках.
Оксана Петрик із Лучинців — одна з таких жінок: розумна, скромна, щира, яка просто любить.
У розмові вона зізнається: «Ми з чоловіком — рівноправні партнери, завжди ділимо все навпіл"… навіть війну. Поки її Віталій несе відповідальність за країну, відповідальність Оксани— дім, трирічний син, побут і постійна підтримка підрозділу коханого...
Для родини Петриків війна почалася ще до повномасштабного вторгнення — у 2016 році. Тоді Віталій (ще її коханий хлопець) вирішив стати захисником: підписав контракт й вирушив на Донецький напрямок, згодом — у район Пісків. З того моменту війна стала частиною життя двох молодих українців. Жінка підтримувала коханого тоді — підтримує й тепер, коли він у складі 22 окремої механізованої бригади боронить Україну. Рівень ризику зріс. Але разом із цим зросла й потреба в підтримці.
Ми знаємо історії багатьох військових. Про тих, хто чекає їх удома, говоримо значно рідше. Але саме ці люди підтримують воїнів не зброєю, а серцем. Живуть від дзвінка до дзвінка. Вчаться читати тишу. Вірити словам: «все добре» — і бути поруч у щоденних відеодзвінках.
Оксана Петрик із Лучинців — одна з таких жінок: розумна, скромна, щира, яка просто любить.
У розмові вона зізнається: «Ми з чоловіком — рівноправні партнери, завжди ділимо все навпіл"… навіть війну. Поки її Віталій несе відповідальність за країну, відповідальність Оксани— дім, трирічний син, побут і постійна підтримка підрозділу коханого...
Для родини Петриків війна почалася ще до повномасштабного вторгнення — у 2016 році. Тоді Віталій (ще її коханий хлопець) вирішив стати захисником: підписав контракт й вирушив на Донецький напрямок, згодом — у район Пісків. З того моменту війна стала частиною життя двох молодих українців. Жінка підтримувала коханого тоді — підтримує й тепер, коли він у складі 22 окремої механізованої бригади боронить Україну. Рівень ризику зріс. Але разом із цим зросла й потреба в підтримці.
Сьогодні під час сесії міської ради міський голова Сергій Насалик вручив Оксані Петрик відзнаку «Берегиня воїна». Її передали від імені побратимів і командування 22 окремої механізованої бригади — як тихе «дякуємо» за збережене тепло дому, поки її чоловік тримає небо над країною.
"“Берегиня воїна” для Оксани Петрик, дружини нашого військовослужбовця Віталія Петрика, який відзначився в боях за волю України на Сумському напрямку та продовжує сумлінно служити, боронячи український народ. Від імені командирів і побратимів дякуємо їй за підтримку чоловіка та за збереження родинного вогнища, поки він відважно захищає Україну", — йдеться у зверненні.
Пані Оксана зізнається, що не очікувала на цю відзнаку. Приймаючи її, говорить: усі нагороди віддала б захисникам на передовій. Так кажуть люди, які давно живуть у війні, відчувають її серцем.
Вона приймає нагороду з вдячністю. Бо в її руках — історія всіх жінок, які несуть свою частину війни мовчки. Які не можуть інакше, ніж допомагати. Які роблять це щодня — бо так бережуть свого рідного воїна у гарячих "точках".
«Берегиня воїна» — про них. Тих, хто зберігає світло вдома, поки коханий відводить темряву від країни. І поки триває війна, їхні історії заслуговують бути почутими так само, як і історії з передової.
Про сім’ю, війну, переживання і підтримку дружин військових — читайте в інтерв’ю з Оксаною Петрик уже невдовзі.
Фото:
