Безбар’єрність як філософія громади

Безбар’єрність — це не один тематичний тиждень, окремі події чи ініціативи. Це — про свідомий вибір цінностей і шлях до гідного, зрілого суспільства. Суспільства, де ми перестаємо бачити «інших» і починаємо помічати «своїх», визнаємо кожного як рівного. Де немає “особливих потреб” — бо кожна потреба є людською. Де різноманітність не сприймається як недолік, а розглядається як джерело сили. І Рогатинська громада сьогодні — приклад того, як великі зміни крок за кроком починаються з локальних сердець держави.

З 19 до 25 травня в Україні відбувся Національний тиждень безбар’єрності — ініціатива, започаткована Міністерством культури та інформаційної політики, Міністерством розвитку громад разом із радницею – уповноваженою Президента України з питань безбар’єрності. Цей масштабний проєкт втілюється в межах Національної стратегії створення безбар’єрного простору до 2030 року. І хоч цьогоріч це було вперше — точно не востаннє. Адже її місія — не разова, а стратегічна: поступове впровадження фізичної, цифрової, інформаційної, освітньої, економічної та громадянської доступності у всі сфери життя.

До цієї ініціативи активно долучилася й Рогатинська міська територіальна громада, показавши приклад неформальної, щирої й небайдужої участі.

У нас безбар’єрність виходить за межі інфраструктури — вона перетворюється на стиль мислення, культуру спілкування, спосіб організації міського й сільського життя. 15 травня робоча група при Рогатинської міської ради затвердила детальний план дій, і вже з 19 до 24 травня у громаді стартувала серія ініціатив, охопивши різні вікові та соціальні групи: школярів, батьків, педагогів, медиків, бібліотекарів, мешканців віддалених сіл.

Кожна подія — не просто інформативна, а глибоко людська: спроба побачити іншу перспективу, відчути те, що часто лишається поза увагою, навчитися мові поваги.

За тиждень проведено вісім тематичних заходів у навчальних, медичних, соціальних закладах та бібліотеках.

19–20 травня в Рогатинському ліцеї №1, ліцеї ім. Братів Рогатинців та ліцеї «Гімназія ім. Володимира Великого» відбулися «Години безбар’єрності». Учні ознайомлювалися з Довідником безбар’єрності, аналізували перешкоди у своєму середовищі, вчилися формулювали нову лексику — мову поваги. Це не лише про формування цінностей, а й про розвиток емпатії — тієї основи, з якої виростає соціальна зрілість.

21 травня в КУ «Інклюзивно-ресурсний центр» провели інтерактивну годину «Інклюзивне середовище — це комфортне місто (село) для кожного». У центрі уваги — простір та яскраві приклади рівності , завдяки яким кожен — від мами з візочком до літньої людини — почувається вільно.

Того ж дня у Рогатинській центральній бібліотеці пройшов захід «Активний парк», що акцентував на доступності дозвілля. Бо безбар’єрність — це не тільки про роботу, а й про право на повноцінний відпочинок.

З 22 до 24 травня фокус доступності дещо змістився на соціальну, медичну та адміністративну сфери. У КУ «Центр соціальних служб» обговорювали виклики, з якими стикається молодь, літні люди та ветерани. У У КНМП «Рогатинська центральна Районна лікарня» та КНП «Рогатинський центр первинної медико-санітарної допомоги» відбулися заходи, присвячені доступності медичних послуг і якісному спілкуванню з пацієнтами. У Центрі надання адмінпослуг запустили серію заходів для підвищення обізнаності щодо безбар’єрності та забезпечення доступу до послуг для всіх категорій населення.

Але безбар’єрність у Рогатині — це не лише про один тиждень у травні. Ще 30 січня на 57-й сесії міськради затверджено Програму безбар’єрності Рогатинської громади на 2025–2028 роки. Вона охоплює освіту, зайнятість, надання послуг, участь у житті громади — і ставить за мету реалізацію прав та свобод кожного мешканця без винятку. Це той випадок, коли стратегічне планування поєднується з людською чуйністю. Адже лише така комбінація — політики й етики — справді змінює світ довкола.

Микола Шинкар, перший заступник міського голови:

«Останні роки ми щоденно переконуємось: безбар’єрність — не лише з подолання фізичних перешкод, облаштування пандусів і підіймачів. Йдеться про зміну способу мислення, гідність і повагу до кожної особи, право бути собою. Доступність стосується всіх: від транспорту і шкільного входу до працевлаштування й цифрових сервісів. Це — також про невидимі перепони: коли літня людина змушена простоювати у чергах в громадських установах, коли жителі віддалених сіл не можуть оплатити комунальні послуги зі смартфона, а також коли випускник університету не може працевлаштуватися на першу роботу. Крок за кроком ми стараємось створювати простір, де кожен — незалежно від віку, статусу чи фізичних можливостей — почувається частиною громади».