Звернення до суду з вимогою про виплату пенсії за минулий період
...
Заробітна
плата як і пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування
(матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу
до Конвенції).
За змістом абзацу чотирнадцятого статті
1 Закону України «Про громадянство України» заробітна плата і пенсія
включені до переліку законних джерел існування.
Згідно з частиною другою статті 2
Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з
порушенням строків їх виплати» заробітна плата і пенсія також включені
до переліку доходів.
Відповідно до частини першої статті 46
Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” нараховані
суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з
власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до
дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої
пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми
виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру
пенсії.
Відповідно до частини другої статті 46
Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” нараховані
суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію,
виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням
компенсації втрати частини доходів. У цій нормі йде мова про нараховані суми
пенсії та про вину органу Пенсійного фонду України. Ненарахування сум пенсії
може бути наслідком вини органу Пенсійного фонду України, проявом якої є
порушення законодавства про пенсійне забезпечення, тобто факт ненарахування
будь-яких складових пенсії може бути спірним.
Оскільки в цій нормі йде мова про виплату
нарахованих доходів у вигляді сум пенсії та компенсації втрати частини доходів,
слід звернутися до положень Закону України “Про
компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх
виплати”.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про
компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх
виплати” компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з
порушенням строків їх виплати (далі – компенсація) провадиться у разі затримки
на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за
період починаючи з дня набрання чинності Законом. В цій нормі також йде мова
про нараховані доходи.
Подання позовної заяви про виплату пенсії за
минулий період
Згідно зі статтею 5 Кодексу
адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа
має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до
адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю
суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і
просити про їх захист.
Частиною першою статті 120 КАС України передбачено,
що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної
календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини першої статті 122
КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку
звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими
законами.
Згідно з частиною другою статті 122
КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав,
свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не
встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була
дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз норм чинного законодавства показує, що
до правовідносин у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного
страхування підлягає застосуванню частина перша, а не друга статті 122 КАС України.
Оскільки суд не може застосовувати
шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами,
пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, суд також не може
застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах
з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому.
Застосовуючи строки у сфері пенсійного
забезпечення, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право
особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується
відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом Пенсійного фонду
за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити
відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у
публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист,
зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних
повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що
буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією
України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу,
статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує
відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії
чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову
особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом,
як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в
адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання
прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не
застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких
вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд також виходить з того, що у триваючих
правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу
ухиляється від виконання своїх зобов’язань (триваюча протиправна бездіяльність)
або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по
відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є
правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний
захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Важливо, що предметом позову в категорії справ
стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних
повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними,
періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на
соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду
відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
При застосуванні строків звернення до
адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що
встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на
підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного
права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Таким чином, законодавчі норми не обмежують
будь-якими строками період, протягом якого проводиться перерахунок пенсій, у
разі, якщо такий не проведений у встановлені строки з вини органів
Пенсійного фонду України.
З огляду на позицію Конституційного Суду України
в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу
положення частини
першої статті 122 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46
Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" можна дійти висновку, що у разі порушення
законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує
пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії
за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без
обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини
доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Нормативна база
