Передчасна смерть зупинила годинник життя нашого захисника
У Рогатинську громаду знову надійшла сумна звістка.
Додому «на щиті» повертається житель с.Вільхова Степан Росоловський. Передчасна
смерть зупинила годинник життя нашого
земляка.
Він був світлою людиною, з великим серцем, повним
любові. Співчутливий, добрий і справедливий. Мріяв жити у країні, де
справедливість була б не просто нормою закону, а формою поваги до людини і
запорукою її достойного життя. Тож коли настав час, чітко знав яка його місія. І,
так – це була його війна. Війна не лише з ворогом, а війна за світ, про який
він мріяв, і в якому хотів би жити. Та, на жаль, людське життя – штука доволі
нетривка, особливо – на фронті.
Мама Тетяна віддала Україні чотирьох із п’яти своїх
дітей. Старший син Євген – інвалід війни, ветеран АТО, дочка Роксолана, сини
Святослав і Степан стали на захист України з початку повномасштабного
вторгнення. За ці десятки місяців тривог, в очікуванні телефонного дзвінка,
мати вигляділа всі свої очі, дожидаючи дітей з війни додому. Дочекалася.
Повертається. Назавжди…
Степан Євгенович Росоловський (позивний «Рататуй») народився 29 березня
1986 року. Закінчив Васючинську школу. Зростав у багатодітній родині, тож
ледарювати не доводилось. Праця стала його вірною супутницею по життю. Не
боявся ніякої роботи. Трудився на підприємствах краю та за кордоном.
Підтримував сім’ю, як міг. Служіння було проявом його любові. А оскільки мав
тої любові дуже багато, то щедро віддавав її не тільки своїм рідним, а кому
вона була потрібна (навіть маленькому кошеняті, якого привіз з фронту додому і
віддав мамі на піклування). У час війни Україна
потребувала його синівської опіки і Степан не міг їй в цьому відмовити.
Мобілізований до лав Збройних Сил України у 2023-тьому році. Служив солдатом
третього відділення гранатометного взводу першого механізованого батальйону
151-шої окремої механізованої бригади. Під час запеклих бойових дій 2024-ого отримав
поранення. Після лікування та реабілітації, не задумуючись, повернувся до
«своїх». Знав – там його місце. Два роки захисник достойно служив Вітчизні. Останнім
часом виконував бойові завдання на Харківщині. Ніколи не жалівся, як каже мама
Тетяна. Навіть у той фатальний день – жартував, заспокоював. А вже за кілька
годин після розмови, яка стала останньою, на 39-тому році життя серце відважного
воїна зупинилося. 28 листопада 2025-ого року земний шлях захисника завершився.
Ще одна українська родина втратила дорогу людину, Україна – славного Воїна.
Рогатинська міська рада висловлює співчуття родині
померлого захисника. Розділяємо Ваш смуток і горе. Молимося разом з Вами. Нехай
Бог полегшить біль утрати.
Схиляємо низько голови перед світлою пам’яттю
відважного Воїна Степана Росоловського.
Про дату та час прощання
з нашим Захисником буде повідомлено додатково.
