Безбар’єрність як філософія громади
Безбар’єрність — це не один тематичний тиждень, окремі події чи ініціативи.
Це — про свідомий вибір цінностей і шлях до гідного, зрілого суспільства.
Суспільства, де ми перестаємо бачити «інших» і починаємо помічати «своїх»,
визнаємо кожного як рівного. Де немає “особливих потреб” — бо кожна потреба є
людською. Де різноманітність не сприймається як недолік, а розглядається як
джерело сили. І Рогатинська громада сьогодні — приклад того, як великі зміни крок
за кроком починаються з локальних сердець держави.
З 19 до 25 травня в Україні відбувся Національний
тиждень безбар’єрності — ініціатива, започаткована Міністерством культури та
інформаційної політики, Міністерством розвитку громад разом із радницею –
уповноваженою Президента України з питань безбар’єрності. Цей масштабний проєкт
втілюється в межах Національної стратегії створення безбар’єрного простору до
2030 року. І хоч цьогоріч це було вперше — точно не востаннє. Адже її місія —
не разова, а стратегічна: поступове впровадження фізичної, цифрової, інформаційної,
освітньої, економічної та громадянської доступності у всі сфери життя.
До цієї ініціативи активно долучилася й
Рогатинська міська територіальна громада, показавши приклад неформальної, щирої
й небайдужої участі.
У нас безбар’єрність виходить за межі
інфраструктури — вона перетворюється на стиль мислення, культуру спілкування,
спосіб організації міського й сільського життя. 15 травня робоча група при Рогатинської міської ради затвердила детальний
план дій, і вже з 19 до 24 травня у громаді стартувала серія ініціатив,
охопивши різні вікові та соціальні групи: школярів, батьків, педагогів,
медиків, бібліотекарів, мешканців віддалених сіл.
Кожна подія — не просто інформативна, а глибоко
людська: спроба побачити іншу перспективу, відчути те, що часто лишається поза
увагою, навчитися мові поваги.
За тиждень проведено вісім тематичних заходів у
навчальних, медичних, соціальних закладах та бібліотеках.
19–20 травня в Рогатинському ліцеї №1, ліцеї ім.
Братів Рогатинців та ліцеї «Гімназія ім. Володимира Великого» відбулися «Години
безбар’єрності». Учні ознайомлювалися з Довідником безбар’єрності, аналізували
перешкоди у своєму середовищі, вчилися формулювали нову лексику — мову поваги.
Це не лише про формування цінностей, а й про розвиток емпатії — тієї основи, з
якої виростає соціальна зрілість.
21 травня в КУ «Інклюзивно-ресурсний центр» провели
інтерактивну годину «Інклюзивне середовище — це комфортне місто (село) для
кожного». У центрі уваги — простір та яскраві приклади рівності , завдяки яким
кожен — від мами з візочком до літньої людини — почувається вільно.
Того ж дня у Рогатинській центральній бібліотеці
пройшов захід «Активний парк», що акцентував на доступності дозвілля. Бо
безбар’єрність — це не тільки про роботу, а й про право на повноцінний
відпочинок.
З 22 до 24 травня фокус доступності дещо
змістився на соціальну, медичну та адміністративну сфери. У КУ «Центр
соціальних служб» обговорювали виклики, з якими стикається молодь, літні люди
та ветерани. У У КНМП «Рогатинська центральна Районна лікарня» та КНП
«Рогатинський центр первинної медико-санітарної допомоги» відбулися заходи,
присвячені доступності медичних послуг і якісному спілкуванню з пацієнтами. У
Центрі надання адмінпослуг запустили серію заходів для підвищення обізнаності
щодо безбар’єрності та забезпечення доступу до послуг для всіх категорій
населення.
Але безбар’єрність у Рогатині — це не лише про
один тиждень у травні. Ще 30 січня на
57-й сесії міськради затверджено Програму безбар’єрності Рогатинської громади
на 2025–2028 роки. Вона охоплює освіту, зайнятість, надання послуг, участь у
житті громади — і ставить за мету реалізацію прав та свобод кожного мешканця
без винятку. Це той випадок, коли стратегічне планування поєднується з людською
чуйністю. Адже лише така комбінація — політики й етики — справді змінює світ
довкола.
Микола Шинкар, перший заступник міського голови:
«Останні роки ми щоденно переконуємось:
безбар’єрність — не лише з подолання
фізичних перешкод, облаштування
пандусів і підіймачів. Йдеться про зміну
способу мислення, гідність і повагу до кожної особи, право бути собою. Доступність стосується всіх: від транспорту і шкільного
входу до працевлаштування й цифрових сервісів. Це — також про невидимі перепони: коли літня людина змушена простоювати у чергах в громадських
установах, коли жителі віддалених сіл не можуть оплатити комунальні
послуги зі смартфона, а також коли
випускник університету не може працевлаштуватися на першу роботу. Крок за кроком ми стараємось створювати
простір, де кожен — незалежно від віку, статусу чи фізичних можливостей —
почувається частиною громади».