Перед Матір’ю — у тиші…
Є зустрічі, після яких не хочеться говорити. Лише обійняти. Бути поруч. Стати опорою. І тихо плакати — так, як плачуть вони. Матері, чиї сини не повернулися з війни. Їхня любов проросла крізь невимовну втрату, витримала смерть і щодня спрямована в небо. А в мовчанні — туга, що здається сильнішою за вибух…
Сьогодні у Рогатинській ДШМ імені Б. Кудрика відбулася особлива подія. Не офіційний захід, а щире прагнення громади підтримати тих, чиї серця щодня живуть у тиші болю.
Це був День матері, наповнений глибоким змістом. День, що промовляв про найголовніше: жінку, яка подарувала життя нашому Захиснику. Про любов, що не знає меж і не згасає навіть тоді, коли зупиняється найдорожче — серце сина.
У стінах залу не звучали гучні вітання. Лише спільна молитва за загиблих. Слова розради й підтримки від духовних отців - о. Володимира Гривнака, о. Петра Чупака, міського голови Сергія Насалика. І ще — щире «дякую», яке прозвучало мовою мистецтва у виступах талановитих дітей громади.
Захід проходив з ініціативи ветеранського простору «Серце ветерана», що діє при КУ "Центр соціальних служб Рогатинської міської ради".
На завершення заходу родинам полеглих Героїв було вручено пам’ятні сувеніри. Їх підготував ветеранський простір «Серце ветерана» у співпраці з польськими партнерами з міста та гміни Крапковіце. Символом дарунка став Ангел у молитві — знак вдячності, пам’яті та віри.
На жаль, ми не можемо зцілити біль материнського серця. Не здатні заповнити порожнечу в оселі, де більше не звучить голос сина. Але можемо бути поруч. І пам’ятати.
Фото:
