Рогатинська громада на колінах зустріла Героя Тараса Кузенка
На площі - постать маленької дівчинки з білим ведмедиком. Мамине пронизливе «Сино-о-чку мій».
Місто завмерло у хвилині пам'яті …
Сльози й розуміння. Ця хвилина - спогад про гідний вчинок нашого Героя, який подарував Україні ще один мирний день. Біль маленької Тетянки, яка більше не притулиться до татка. І велика рана у серці коханої дружини Юлії, мами Галини, сестри Людмили.
Кожного дня війна забирає найкращих, сім’ї захисників України проходять ці тернові хвилини. Втрачають сенс життя, долають тягар щоденних сліз і розпач, шукаючи бодай маленьку опору, щоб продовжувати іти далі...
Рідні знають мало: «Був артобстріл». Він забрав життя люблячого батька, чоловіка, сина, брата й побратима – 34-річного Тараса Кузенка з с.Долиняни. Це сталося під час виконання бойового завдання 7 червня на околицях Нетайлового Покровського району на Донеччині.
Понад два роки воїн захищав нас у виснажливих боях на дуже важких ділянках фронту. Сержант Тарас Кузенко виконував обов’язки водія мінометного відділення, мінометної групи загону спецпризначення.
Сьогодні після важкого очікування родина Кузенко та вся Рогатинська громада проваджає Героя до місця останнього спочинку. Захисника зустріли «живим коридором» у Рогатині та селах краю. На центральній площі відбувся заупокійний молебень та прощання з Героєм.
Завтра, 15 червня, о 12:00 годині біля материнського дому Тараса у селі Долиняни розпочнеться Чин похорону. Опісля воїна з почестями поховають на місцевому кладовищі.
Важко усвідомлювати, що знову втрачаємо найкращих.
Вічна пам’ять полеглому Воїну! Щирі співчуття родині, близьким і побратимам Героя Тараса Кузенка.
Фото:
