Так і не встиг відкрити передачу з дому...
25 березня. Тривають важкі бої. Ворог, за підтримки авіації, намагається прорвати оборону наших військ. Але не вдається. Українські Збройні сили відбивають понад десяток атак противника в районах населених пунктів Терни, Ямполівка, Роздолівка та північніше Веселого Донецької області…
Цього ж дня в одній з осель Бабухова біля ікони видніється постать стривоженої жінки. Сивочола мама Дарія чекає звістки від Петра. «Тяжко. Так тяжко. Щось сталося»,- передчуває її любляче серце.
Вже невдовзі Рогатинську громаду стривожить страшна новина, яка прибула з епіцентру війни з трагічним сповіщенням: «Солдат Петро Сас загинув в результаті ворожого мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Терни Краматорського району на Донеччині. Поранення несумісні з життям».
Хіба могла передчувати колись ця мати, що носить під серцем Воїна?..
Ні. Петро Сас був дуже дружнім, скромним і спокійним хлопцем. Небагатослівний, та коли говорив, то влучно, до його слів прислухалися.
Але в душі Петро все-таки нагадував Воїна Світла: добрий, чуйний, турботливий син та брат, готовий віддати все заради своїх близьких. Завжди - надійна опора для батьків … За цю доброту Петра любили і поважали родина, сусіди, друзі, яких у нього було багато.
Можливо, тому, маючи всередині стільки любові до людей, наш земляк не ховався від війни. Він відчув своє покликання і став захисником для тих, кого кривдять. З родини Сас у дні повномасштабного вторгнення на фронт пішло воювати двоє синів - Петро і його рідний брат, який нині служить у Запорізькому напрямку.
З розповідей близьких дізнаємося, що Сас Петро Орестович народився 22 червня 1977 року у с.Бабухів на Рогатинщині. Зростав у люблячій родині, де виховали для світу трьох достойних людей. Закінчив школу у рідному селі та продовжив здобувати освіту в Бурштинському енергетичному технікумі.
Згодом наш майбутній захисник проходить військову службу в армії та робить свої професійні кроки в РЕМ. Також у мирний час заробляє на життя у команді професіоналів ТОВ "Сіті ліфт" – Львів. Тут його пам’ятають як хорошого фахівця, який ніколи не боявся складної роботи.
Так було й на службі…
До лав Збройних сил України Петро Сас мобілізований 5 червня 2022 року. Виконував обов’язки стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти. За два роки сумлінної, важкої служби був відзначений нагородами, зокрема нагрудним знаком «Золотий Хрест».
Петро Сас вірив, що повернеться у мирне життя. Як і кожен воїн, який пройшов страшну дорогу боїв, мріяв про спокій та просте людське щастя. Але темрява війни не відпустила.
Напередодні 25 березня захисник ще отримав передачу з дому. Хоч було непросто, знайшов момент, щоб зателефонувати, подякувати за турботу. Але, мабуть, так і не встиг відкрити коробку. Вже наступного дня рідні дізналися, що під час бойового завдання на околицях населеного пункту Терни Петра Саса не стало. Його убив мінометний обстріл ворога.
Кажуть: «Бути воїном – значить жити вічно». Світло пам’яті, яке залишив рідним, друзям, побратимам і всій Україні наш захисник Петро Сас, горітиме у серцях завжди.
Час, на жаль, не лікує ран втрати— він тільки притуплює біль, з яким доведеться жити родині. Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття батькам, сестрі, брату та їхнім близьким, побратимам загиблого Захисника. Хай Господь дасть сили Вам пережити це невимовне горе.
Вічний спокій душі та слава воїну, який віддав життя за незалежність України!
Про час прощання з Героєм наш сайт повідомить додатково.
Фото:
