Людина незалежності: відкрили меморіальну дошку захиснику Михайлу Ковальчуку
...
Імена не можна просто викарбувати на холодній поверхні, бо за кожним із них — тепло: голос, кроки, добре серце, чиїсь обійми, плани на завтра, життя, яке мало тривати. Таким світлим спогадом згадує свого загиблого сина Михайла Ковальчука його мати пані Люба.
Напередодні Дня Незалежності на фасаді Рогатинської спеціальної школи Івано-Франківської обласної ради відкрили меморіальну дошку захиснику України Михайлу Ковальчуку — людині, яка віддала життя за незалежність своєї держави.
Тепер він назавжди стоятиме у строю там, де колись стояв на шкільній лінійці, брав участь у заходах, зустрічав друзів.
Михайло навчався у цій школі з 1990 до 1998 року. Не раз ішов цим подвір’ям — можливо, поспішав на урок, сміявся з друзями, будував свої дитячі мрії. Навряд чи міг подумати, що колись його ім’я буде викарбуване на стіні рідної школи. Не знав, що через роки сюди приходитимуть інші діти й дивитимуться на його портрет. А для когось він стане живим нагадуванням про справжню ціну слова «незалежність».
Михайло Васильович КОВАЛЬЧУК (ХОДАК) народився 18 червня 1983 року в селі Побережжя Єзупільської територіальної громади. 18 червня 2023 року, у день свого народження, був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив стрільцем-помічником гранатометника десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини А1910.
Загинув 15 жовтня 2023 року під час танкового обстрілу поблизу населеного пункту Маївка Кремінського району Луганської області. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Сухі рядки: дата, посада, місце загибелі. Так часто виглядає людська трагедія в офіційних документах. А між ними — цілий світ.
Юнак, який рано залишився без батька і в шістнадцять років пішов працювати, щоб допомагати недужій мамі утримувати сім’ю. Близькі та друзі, яким інколи хочеться набрати його номер, згадати минуле — і лише за мить вони ловлять себе на думці, що слухавку він уже не підніме. Школа, яка пам’ятає Михайла учнем. Саме тому ця меморіальна дошка така важлива тут.
Бо пам’ять — це не лише про смерть. Передусім — про життя. Про те, що перед нами людина, яка колись була дитиною, росла, вчилася, мріяла. Людина, яка мала своє «після війни». Але війна виявилася сильнішою за його право на це «після».
На подвір’ї Рогатинської спеціальної школи Івано-Франківської обласної ради зібралися десятки людей — рідні воїна, педагоги та працівники закладу, представники Рогатинської міської ради, Єзупільської територіальної громади, відділення ЦВС 4-го відділу Івано-Франківського ОТЦК та СП, небайдужі земляки.
Чин освячення меморіальної дошки здійснили військовий капелан отець Роман Залеський та декан Рогатинський УГКЦ отець Дмитро Бігун.
Під час віча міський голова Сергій Насалик, голова Єзупільської селищної ради Ігор Лукашевич, директор освітнього закладу Мирослава Кривун говорили про ціну української свободи та обов’язок громад берегти пам’ять про тих, завдяки кому ця свобода має шанс жити.
І, мабуть, немає точнішого слова, ніж «обов’язок». Бо пам’ять — це теж наша відповідальність. Запам’ятати. Розповісти дитині, хто це був. Навчити її розуміти, що незалежність не дана нам просто так. Вона має обличчя, голоси, імена та могили.
…Одного ранку повз меморіальну дошку пробіжить дитина і раптом зупиниться.Прочитає ім’я і запитає у педагога:
— А хто це?
І хтось відповість:
— Михайло. Він тут навчався, а потім став на захист України.
І в цю мить пам’ять знову переможе смерть. Бо вона хоч і забрала життя, та не забрала його місця в наших серцях.
Михайло Ковальчук назавжди у строю.
Фото:
