Свято тих, хто любить без умов і без перепочинку
Мати — не просто слово. Це тиша перед світанком, коли вона не спить, чекаючи дзвінка. Це руки, що пам’ятають вагу дитячої долоні навіть тоді, коли син уже тримає зброю. Це погляд, у якому стільки любові, що її вистачило б на цілий зранений світ.
Материнське серце не знає кордонів болю. Воно вміє витримувати те, що мало б зламати людину. У ньому — страх, молитва, пам’ять і надія. Мати народжує життя, а потім усе життя стоїть між ним і темрявою.
У травні, коли дерева знову вкриваються зеленню, а земля вперто обирає життя після зими, ми святкуємо День матері. Свято тих, хто любить без умов і без перепочинку. Тих, хто вміє чекати довше за всіх.
Сьогодні українські матері живуть у війні. Вони прокидаються від сирен і засинають із молитвою. Їхні сини — на передовій, у полоні, серед зниклих безвісти. Їхні доньки рятують, лікують, тримають країну на своїх плечах. І попри все матері продовжують вірити. Бо віра — це те, що війна не здатна забрати.
Є матері, для яких час зупинився в день страшної звістки. Їхні діти вже не повернуться додому. І жодні слова не можуть полегшити цей біль. Але ми маємо пам’ятати: за кожним втраченим життям стоїть серце матері, розірване війною.
У цей день ми дякуємо кожній мамі. За доброту, мудрість, любов, яка не втомлюється. За терпіння, яке не має меж. За світло, яке не гасне навіть у найтемніші часи.
Нехай у Ваших домівках буде спокій і Божий мир. Нехай сльози зміняться усмішками. « Нехай Господь оберігає Вас і дарує сили . А діти, де б вони не були, завжди знаходять дорогу до рідного дому й не забувають сказати найголовніше слово — «люблю».
З повагою - міський голова Сергій Насалик.
Материнське серце не знає кордонів болю. Воно вміє витримувати те, що мало б зламати людину. У ньому — страх, молитва, пам’ять і надія. Мати народжує життя, а потім усе життя стоїть між ним і темрявою.
У травні, коли дерева знову вкриваються зеленню, а земля вперто обирає життя після зими, ми святкуємо День матері. Свято тих, хто любить без умов і без перепочинку. Тих, хто вміє чекати довше за всіх.
Сьогодні українські матері живуть у війні. Вони прокидаються від сирен і засинають із молитвою. Їхні сини — на передовій, у полоні, серед зниклих безвісти. Їхні доньки рятують, лікують, тримають країну на своїх плечах. І попри все матері продовжують вірити. Бо віра — це те, що війна не здатна забрати.
Є матері, для яких час зупинився в день страшної звістки. Їхні діти вже не повернуться додому. І жодні слова не можуть полегшити цей біль. Але ми маємо пам’ятати: за кожним втраченим життям стоїть серце матері, розірване війною.
У цей день ми дякуємо кожній мамі. За доброту, мудрість, любов, яка не втомлюється. За терпіння, яке не має меж. За світло, яке не гасне навіть у найтемніші часи.
Нехай у Ваших домівках буде спокій і Божий мир. Нехай сльози зміняться усмішками. « Нехай Господь оберігає Вас і дарує сили . А діти, де б вони не були, завжди знаходять дорогу до рідного дому й не забувають сказати найголовніше слово — «люблю».
З повагою - міський голова Сергій Насалик.
