Вічна пам’ять тобі, Український Воїне. Світло твоє — вічне
У квітневій тиші небо дихає болем. Громада завмирає у спільній скорботі. Кортеж із тілом Героя повільно рухається знайомою дорогою — між лампадками, сльозами, що стоять у поглядах сусідів, між прапорами, які тріпочуть, мов серце в грудях громади. Ця дорога пам’ятає його сміх, кроки і голос… Захисник повертається додому. Востаннє.
Сьогодні ми вшановуємо Великомученика Юрія Переможця — воїна віри, який не зрадив Світла, прийняв смерть, не відрікшись Христа. І, мабуть, не випадково у день покровителя воїнів в рідну громаду повертається ще один — не скорений пітьмою Захисник.
Мар’ян Шрамко. 28 років. Син. Людина Світла.
У 2023 році наш молодий земляк зробив свій вибір. У складі 1-гомеханізованого відділення 3-го взводу 2-ї роти став бронею, яка стримувала темряву, що сунула на Україну.
Мар’ян був у епіцентрі болю України — там, де життя щомиті дивиться в очі смерті, земля здригається від вибухів, а повітря тяжіє від щоденних втрат. Боровся не за смерть — за життя. За маму, яка чекала. За близьких і мирні весни, які ще мали настати.
Нині — мамина відважна дитина їде додому. Не в строю. А в серці. Квітень ніжно торкається жінки, яка несе на собі тягар, важчий за всі світи - хрест Матері, що втратила сина. У її очах — безмежна любов і тиша, яка ніколи не почує відповіді. Мар’ян був для неї всім — голосом на ранок, тихим "мамо" в слухавці, надією на добру старість. Тепер він - Вічність.
На площі — панахида. Люди стоять, не говорячи ані слова. Але тиша — кричить гучніше за будь-які слова… болем, вдячністю, любов’ю.
А далі — дорога в Загір’я. Там, де колись мама співала йому колискову, не знаючи, що на її руках спить майбутній Воїн Добра.
Але такі, як Мар’ян, не зникають. Вони переходять у Світло. Стають променем у кожному ранковому сонці над Україною. Їхнє серце — наше серцебиття. Бо поки живе пам’ять — триває життя.
Добро, честь і відвагу, які ніс у цей світ воїн Мар’ян, не згаснуть. Тиха присутність нашого Героя буде в кожній дитячій усмішці, у кожній боротьбі за правду та вільній думці.
Наші найглибші співчуття — мамі, рідним, побратимам.
Нехай Господь тримає Вас у Своїх обіймах і дає сили жити далі. Мар’ян Шрамко — з нами. У молитві. У сльозі. У свободі, яку він захищав.
Герої не йдуть. Вони стають небом, яке береже нас зверху.
Вічна пам’ять тобі, Український Воїне.
Світло твоє — вічне.
Фото:
