У Рогатині презентували кулінарний спадок громади
...
Логаза, запрашка, бобов’яник, запалені буряки або й щипанка на пшоні … Гадаєте, це – страви закордонної кухні? А що, як ми відкриємо секрет і зауважимо: йдеться про нашу, опільську, гастрономію. Здивовані?
Насправді таких рідкісних давніх страв ще багато у селах Рогатинської громади. І якщо ми знаємо про пуківську весільну долю чи липицьку засипану капусту, то це - лише маленька крихта тих етнічних кулінарних шедеврів, які побутують у наших старостинських округах …
Мода на відновлення українських звичаїв знову набирає обертів. І це особливо важливо зараз, коли ворог має на меті знищити українську культуру й ідентичність. Тож нині культура повинна говорити на всіх просторах. Зрештою, нам не потрібно для цього відшукувати її у запилених архівах, бо маємо поруч, у сусідніх селах.
Ми звикли пропагувати традиції, вишивку, пісенну спадщину, а чому б українізації не проходити ще й зі смаком, з популяризацією давніх страв, які мають шанс стати улюбленцями кулінарних гурманів світу? Цієї думки дотримуються й працівники закладів культури нашої громади, які цього року провели колосальну роботу у царині традиційної опільської кухні.
6 липня у нашому краї стартував онлайн-проєкт Спадок «Традиційна опільська кухня». Розпочали його працівники Рогатинського будинку культури спільно з представниками навчально-методичного центру культури і туризму Прикарпаття приготуванням страви «Опільський борщ». Відтак проєкт тривав 2 місяці і завітав у села краю. Його серцем стали усі клубні заклади громади та жителі, котрі дивували етнонаїдками на різний смак.
Що з цього вийшло? Запитаєте ви. Завдяки ініціативі вдалося зібрати цілу в’язанку рідкісних відеострав Рогатинщини і гастрономічна карта громади стала настільки смачною. Про це вела мову під час презентації проєкту Спадок «Традиційна опільська кухня» його ідейна натхненниця – директор РБК Наталія Стиславська.
«У час війни ми спостерігаємо як чимало відомих особистостей відмовляються від свого минулого, бо пов’язане з країною агресором, чужою мовою і культурою… Нам, на щастя, не треба забувати нічого. Адже добре усвідомлюємо чиї ми діти, завдяки рідним знаємо свої традиції і звичаї. Тож нині наше головне завдання допомогти нашій державі українізуватися. І рогатинська культура пропонує креативний метод – традиційну кухню Опілля,- резюмувала Н.Стиславська. - Готування їжі - теж мистецтво. Елемент української культури, яким активно цікавляться. Тому дуже приємно, що на шляху реалізації цього важливого проєкту відчула потужну підтримку колег з всієї громади. Ми розуміємо, що не дарма розпочали цю справу».
Власне учора кожен, хто долучився до збору і відновлення рецептів, мав можливість побачити свою роботу на екрані. У Рогатинському БК зібралися працівники культури громади, куратори проєкту та небайдужі краяни, щоб відкрити для себе зовсім іншу Рогатинщину - край з унікальним кулінарним спадком. Весь захід був продуманий до дрібниць та пронизаний опільськими традиціями, символами, українською душею.
На початку презентації до учасників заходу звернулася секретар міської ради Христина Сорока, яка зазначила на важливості реалізації проєкту у громаді.
«Кожен із нас живе війною, переживає її в сім’ї і серці, старається допомогти захисникам. Ми, жінки, часто робимо це у свій спосіб – готуючи страви на фронт, де вкладаємо свої молитву і віру. Впевнена, що кожна жінка сьогодні хотіла б пекти паску на Великдень Української Перемоги. І ми робимо це, пропагуючи нашу культуру, - зазначила Х.Сорока.- Пророблено колосальну роботу і вона не лише частинка проєкту «Традиційна опільська кухня», це Спадок для наших доньок, онучок, правнучок. Від імені міського голови Сергія Насалика хочу подякувати кожній із вас за таку важливу працю».
Христина Володимирівна також зазначила, що за підсумками проєкту у майбутньому Рогатинська міська рада має намір видати збірник рідкісних рецептів Рогатинської громади, що стане кулінарною енциклопедією Опільського краю для майбутніх поколінь.
Під час заходу присутні мали змогу не лише ознайомитися зі смачною картою громади, але й почути розповіді про історію страв. Дізнатися традиції їх приготування, коли подавалися та які звичаї з ними пов’язані. Переглянули й уривок фільму про пуківську долю, який було відзнято ще у 1985-му. Крім того, пригадати старі пісні, де згадуються наші давні наїдки…
Ставши частинкою вчорашньої презентації мимоволі усвідомлював: український народ нічого не робив без думки про свою державу. Кожен елемент побуту був важливий, він ж бо умів розповідати, якою унікальною є Україна.
Фото:
