Посмертні нагороди для Героїв
За
особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної
цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагородити
орденом «За мужність» III ступеня» -
звучить піднесено, гордо, велично! Продовження лиш сумне – «посмертно»…
Війна
забрала найдорожчих, найкращих, лишивши рідним щемливі спогади. І нагороди –
свідчення того, що вони - для справжніх Героїв…
26 вересня з рук очільниці Івано - Франківської ОВА
Світлани Онищук високі державні відзнаки за мужність, героїзм, жертовність
отримали рідні Героїв з Рогатинської громади – мама навічно 34-річного Івана
Балацького – Світлана та сестра 51- річного Василя Войчишина – Марія. Для родин
полеглих –це не просто пам’ять, це любов, яку разом зі своїм життям віддали
Герої Батьківщині.
Іван
Іванович Балацький народився 6 липня 1991 року в селі
Бабухів. Зростав енергійним і досить жвавим хлопцем. У 1998-2007 роках навчався
в місцевій школі, після закінчення якої вступив до Бурштинського коледжу за
спеціальністю "кулінарія". З 2010 року Іван проходив строкову службу
у транспортних військах. А з 2012-го, до повномасштабного вторгнення працював
охоронцем на Рогатинській птахофабриці. 25 березня 2022 року він добровільно
вирушив за своєю повісткою. Служив у штурмовій бригаді «Вовки»,
воював на важких напрямках – у Бахмуті та Соледарі. Отримав важку контузію під час бойових дій. У грудні
2024 року воїн знову повернувся в стрій. Виконував обов’язки стрільця 1-го
стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-го стрілецького батальйону.
Цього разу – на складному нині Куп’янському напрямку. 23
січня 2025 року наш земляк загинув
внаслідок ворожого обстрілу в районі населеного пункту Першотравневе.
Василь Стахович Войчишин
народився 7 лютого 1973 року у селі Підмихайлівці. Був наймолодшим
сином із п’яти дітей у родині. Навчався у Підмихайлівській загальноосвітній школі. Згодом отримав
робітничу професію в Рогатинському ПТУ. Після служби в армії працював
трактористом у колгоспі в сусідньому селі Журів, пізніше – в обласній
психіатричній лікарні с.Підмихайлівці. Коли не стало батьків, Василь проживав з
сім’єю сестри Марії. Став добрим помічником у господарстві, був дуже
працьовитим, мав золоті руки. Василя Войчишина мобілізували до лав
Збройних сил України у квітні 2022 року. Був старшим стрільцем – оператором
стрілецького відділення. Практично два роки боєць з честю виконував свій
військовий обов’язок. Загинув відважний захисник 16 січня 2024 року поблизу
населеного пункту Веселе Бахмутського району Донецької області під час
танкового і артилерійського обстрілу позицій ворогом. Він віддав своє життя
Україні, а душу - Богові.
Ні співчутливі слова, ні посмертні нагороди не можуть
зменшити біль осиротілих родин, які втратили сина, чоловіка, брата, батька чи
кохану людину. І лише збереження пам’яті про тих, хто вчора був звичайним
сільським жителем, а нині став Ангелом Небесного війська, - це найвищий вияв
нашої шани до подвигу Героїв.
Фото:
