На полі бою перестало битися серце Романа Білика з села Конюшки
За вікном тепле літо. Небо таке мирне, ніби нічого не сталося… Та Україна живе з холодом у душі. Щодня він пронизує нас страшними звістками з фронту. Знову біль. Знову сльози. Знову розбите серце ще однієї родини Рогатинської громади рядками: «Загинув…»
Є дати, які карбуються в пам’яті назавжди. 9 серпня 2025 року — серед таких. На полі бою перестало битися серце нашого земляка — Романа Білика з села Конюшки.
23 лютого 2024 року Роман став до лав Збройних Сил України. Командир міномету, сержант. Пройшов крізь фронтові дороги Сумщини, Донеччини, Запоріжжя та Херсонщини. Там, де земля сповнена вогню й сталі, він тримав свою ділянку неба. І тримав — до останнього.
Роман Михайлович Білик народився 29 червня 1980 року в селі Нижня Липиця на Рогатинщині. Дитинство його минуло в Бурштині — там, де він навчався, працював і мріяв. Після школи та професійно-технічного училища була служба в армії, навчання у Бурштинському енергетичному коледжі, робота на Бурштинській ТЕС, а згодом працював водієм на місцевому підприємстві. З 2012 року разом із сім’єю жив у селі Конюшки.
Свобода не приходить сама — її захищають ті, хто готовий віддати найдорожче. Роман Білик був серед цих воїнів.
Сьогодні разом із вами, рідні, близькі, побратими, плаче вся громада. Здається, що світ зупинився, а час втратив сенс… Але подвиг Героя ніколи не зникне у тиші забуття. Він житиме у пам’яті тих, кого він захищав, у серцях тих, кому подарував шанс на життя.
Поховають Героя у місті Бурштин. Про дату прибуття, прощання та чин похорону військового офіційний сайт Бурштинської громади повідомить додатково.
Вічна пам’ять і слава Герою — Роману Білику.
