26 квітня. Чорний день на календарі людської пам'яті...
День, коли 1986 року розірвалася не тільки атомна станція у Чорнобилі — розірвалися тисячі доль, життя поділилося на «до» і «після». Небо над Україною і сусідніми країнами опустилося важкою радіоактивною хмарою. Частинки смерті долетіли навіть за тисячу кілометрів, але тоді людям у самому серці катастрофи ніхто не сказав правди.
Тоді в сонячний день, під радіоактивним дощем, люди святкували весілля, діти бавилися в піску, хтось купував морозиво, нічого не підозрюючи. Пекло було зовсім поруч. І тільки невидимий страх повільно закрадався у серця тих, хто здогадувався: щось не так. Телефонний зв'язок обірваний. Транспорт не пускають з міста. Пізно, надто пізно пролунала команда на евакуацію. Людям обіцяли: на три дні. А вийшло — на все життя.
Як страшний символ безжального обману, через кілька днів після вибуху тисячі людей вивели на першотравневий парад. Усміхнені обличчя на фоні невидимої загрози — смерть марширувала поруч, сховавшись за яскравими транспарантами і гучними промовами. А лікарні вже тоді були переповнені тими, кого вразила тиха отрута атома.
Сьогодні ж, ті, хто був в епіцентрі трагедії, стоять у храмі. Там, де слово стає молитвою, де пам'ять переходить у вічність. У тиші церкви Різдва Пресвятої Богородиці вони зібралися знову. Помолитися. Вшанувати пам’ять тих, хто став жертовним щитом між людством і катастрофою, хто пішов із життя через тяжкі недуги, залишені вибухом "мирного" атома. Панахида згадала кожну згорілу долю, кожну нездійснену мрію.
Бо тільки молитва може охопити те, що неможливо вимовити словами.
Секретар міської ради Христина Сорока звернулася до присутніх від імені міського голови. Вона вручила грамоти ліквідаторам — тим героям, які знали, що йдуть на смерть, але все одно йшли. А голова Рогатинської районної організації «Спілка Чорнобиль» Олексій Гунчак промовив слова вдячності — за життя, за стійкість, за пам’ять.
Чорнобиль — це не тільки трагедія. Це урок про ціну правди. Пам'ять про тих, хто в ім'я інших пожертвував собою.
І доки існуватиме молитва, доки житиме вдячність — доти буде жити і пам'ять про них.