Жива пам’ять надзвичайно важлива сьогодні
Геноцид не має терміну давності. Україна проходила жахливі голодні сторінки історії тричі.
У 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947-х диктатор відбирав з хати українця останню скибку хліба, залишав пухнути від голоду дорослих, стареньких, дітей. Вбивав їх біля складів, де ховав відібране в українського землероба продовольство.
Назвати точну кількість жертв Голодомору-геноциду проти українського народу не може жоден історик. Причина проста. Спершу радянська влада заперечувала свій злочин, пізніше – приховувала архівні джерела і свідомо фальшувала статистичні матеріали. Та закатованих голодом - мільйони.
рф - не змінилася і однаково жорстока щодо українців. Сьогодні вона влучає ракетами в "Охматдит", обстрілює дитячі автобуси, руйнує вщент й затоплює наші міста та села. Вбиває розумних, талановитих і свідомих війною.
Тож наша пам'ять має велике значення. Бо й досі наші історичні споруди, зокрема й пам'ятники жертвам Голодомору, зносять на підконтрольних територіях. Але окупант не зможе стерти нашого минулого, якщо воно з народом, якщо торкається сердець юного покоління і живе у них, якщо ми продовжуємо підтримувати наших захисників і не даємо війні піти далі.
Завтра, 23 листопада, не будьмо байдужими. О 16:00 год долучаймося до Всеукраїнської акції «Запали свічку!».
У сутінках світло запалених свічок нагадуватиме перехожим про трагедію, що забрала мільйони українців. Водночас – дає сили не зупинятися, працювати задля перемоги України, щоб голодний геноцид не повторився.
