Дружині загиблого Героя Івана Тичківського вручили нагрудний знак
Сьогодні важлива коробочка в руках Ольги Тичківської розпочала свій шлях до Канади. У ній неоціненне - нагрудний знак, грамота та особисті речі її чоловіка Івана, який загинув 28 березня поблизу населеного пункту Богданівка Донецької області.
Їде у світ пані Ольга вже не вперше. Та всі ці роки з нею пліч-о-пліч завжди був люблячий чоловік. Сьогодні ж – тільки коробочка, котру передасть їхнім донькам й онукам в пам’ять про неймовірного Батька.
Нагрудний знак «За зразкову службу» Міністерства оборони України дружині загиблого Героя Івана Тичківського вручили вчора, 24 квітня, у військовій частині, за якою був закріплений Герой.
Зазначимо, що це не перша нагорода воїна-земляка. Одну із них – Грамоту за успішне виконання бойових завдань у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Іван Тичківський отримав особисто ще 18 лютого. Іншу відзнаку - передали сім’ї загиблого Героя вже посмертно…
Як розповідали бойові побратими Івана Любомировича, цю грамоту у лютому Захисник отримав за велику справу. Врятував багато життів, навіть отримав поранення.
«Він справді був таким. Ніколи не робив щось наполовину, або добре, або ніяк. Дуже справедливий, мав свою думку і завжди старався досягати запланованого, - пригадує дружина Ольга Тичківська. – Нашим дітям завжди повторював під час складання іспитів, інших складних речей: «Не хвилюйтеся, все буде добре!». Хотів, щоб мали гідне майбутнє, тому ми здебільшого старалися інвестувати їхню освіту».
Отримання нагороди чоловіка стало для рідних дуже важкою емоційно та важливою миттю. Адже під час вшанування відчувалось, що й навіть там, між жахіття війни, Іван Тичківський не втратив себе. Залишився у пам’яті побратимів та керівного складу гідною людиною, яку поважали, до якої прислухалися, цінували, яку вважали братом.
Перед від’їздом пані Ольги разом із нею та матір’ю Захисника ми побували на кладовищі у Лучинцях. Між темних гранітних могил майорять два синьо-жовті стяги. Вони нагадують про долі двох світлих людей Івана Тичківського та Ігоря Паливоди, яких забрала ця війна за майбутнє. Їх пам'ять вшанували молитвою.
Довідково: Іван Тичківський народився у селі Лучинці 11 листопада 1974 р. Навчався у Лучинецькій ЗОШ, згодом продовжив здобувати освіту в Івано-Франківській школі №22. Крім того, вступив у Львівську ветеринарну академію за спеціальністю “інженер”.
У 1992 році з дружиною Ольгою створили сім’ю. Виховали двох доньок – Іванну та Елізабет.
У мирний час наш Захисник працював на Арматурному заводі (1992-1995 рр.), а також монтажником сантехнічних систем на фірмі “ТЕК” у м. Києві (2008-2014 рр.). Бувши добрим фахівцем у цій справі, трохи згодом знайшов роботу і за кордоном, де разом з дружиною перебували тривалий час.
Під час повномасштабного вторгнення наш земляк повернувся в Україну, щоб стати на її захист.
Призваний у зв’язку з мобілізацією 4 березня 2022 року, Іван Тичківський вдягнув військову форму.
Відтоді навідник 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу штурмової роти військової частини Т0910 солдат Іван Тичківський виконував бойові завдання у гарячих “точках” Донеччини. Саме там, поблизу населеного пункту Богданівка Донецької області, його життя обірвалося 28 березня.
Фото:
